Сучасні коментатори схиляються до того, що Закхей видерся на цю смоковницю зовсім не через те, що був малий на зріст. Він хотів сховатися в кроні цього дерева, так щоб бачити Ісуса, а щоб його самого не помітили. Так часто поступають ті, хто справедливо вважає себе грішним, проте, жадає приєднатися до святості – хоч одним очком, хоч здалека побачити інший світ, недоступний, недосяжний для того, хто його негідний.
Але малий зріст Закхея також може бути іносказанням. Адже частенько буває так, що ті, хто вважає себе святими, так звеличуються у своїй гордині, що своїми спинами затуляють Христа, перед тими, хто Його шукає. І такий грішник просто не має шансу побачити справжнього Христа, адже для цього треба продертися крізь натовп “праведників”. Тому і буває так, що той, хто шукає Христа, не знаходить Його самого, а тому судить про Нього тільки по широких спинах тих, хто Його затуляє – тих, хто примушує бачити себе, а не Христа, бачити їх “велич”, а не помічати упокорювання Ісуса, чути їх вітальні крики, які заглушають слова Учителя.
Єдиний вихід – влізти на дерево – постаратися побачити справжнього Христа, а не той образ, який склався в нас під впливом тих “праведників”, які можливо несвідомо, але все таки перешкоджають Його побачити. І саме таких помічає Господь, як би вони не прагнули сховатися від Нього. І саме такі стають гідними того, щоб прийняти Його у своїй оселі, у своєму серці.
Автор: о. Іриній Погорільців
