– Все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? (Мф. 19:20)
«Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє» (Притч. 22:6), – у дитинстві хтось настановив цього юнака в знанні Закону Божого… от тільки не привчив до його виконання. Бо якби юнак був привчений до виконання заповідей Божих, Христу не треба було нагадувати йому про турботу про ближніх, і в самого юнака не виникало запитань, чого ще йому бракує… Бо тоді він на власному досвіді переконався, що своїми зусиллями йому ніколи не виконати Божих заповідей, не досягнути навіть малої міри святості.
Подібна ситуація часто відбувається в колі віруючих людей, які занадто багато часу приділяють вивченню Слова Божого, не надаючи належної уваги виконанню прочитаного.
«Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22), – цим словам більше 19-ти століть, але вони абсолютно не втратили своєї актуальності, прекрасно ілюструючи картину, що відбувається з цінителями, але не виконавцями Божого Слова. Бо рано чи пізно ці люди задаються питанням: «Що не так у моєму духовному житті?» Задаються цим питанням і доволі часто… не отримують відповіді, хоча запитання і Адресат запитання цілком вірні. Чому подібне відбувається? – Відповідь на це запитання міститься в наведеному вірші з Послання апостола Якова. Про що робити з цим ми поговоримо в наступних записах, тут лише хотілося зробити одне невеличке припущення.
Лише один з трьох євангелістів (Матвій) вказує на вік Христового співрозмовника, двоє інших (Марк і Лука) про це не згадують. Можливо, справа в не кількості років «юнака», а в незрілості його духовного розвитку? Адже в такому стані дитячої, юнацької безгрішності часто залишаються особи, які вважають, що достатньо знають про Бога, повністю чи принаймні в значній мірі виконують Його святі заповіді, і лише час від часу задаються питанням: «Чого ще не вистачає мені?»
