– Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. – Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. (Мф. 19:21,22). – Багато біблійних тлумачів вважають, що Ісус казав тут алегорично, у переносному сенсі, що ніби тут Він мав на увазі зовсім інше…
Що саме інше? Пряме запитання – пряма відповідь, Ісус говорив загадками лише в тому випадку, коли Його хотіли спіймати на слові: «І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені» (Мк. 11:27-30). Адже юдейські начальники шукали не істини, а нагоду як Ісуса погубити, «Ісус же, знаючи їхнє лукавство» (Мф. 22:18) починав ставити загадкові для них запитання, причому це виходило в Ісуса так вдало (дивно, у Бога – і вдало!), що «ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його» (Мф. 22:46).
Притчі ж Христос розказував широкому загалу людей, так що у відповіді юнакові немає ніякої двоїстості, як вже було сказано: на пряме запитання Христос дав пряму відповідь. А що, юнак (чи все таки не юнак?) виконував усі заповіді (принаймні, думав так), хотів стати досконалим, у цьому йому заважало майно – тому він отримав пораду: продай його і отримаєш бажаний результат.
– Ми маємо від Нього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого (1Ін. 4:21). Проявляти свою любов до ближнього, піклуватися, дбати про нього ми можемо (втім, і повинні) своїм майном, точніше якоюсь його частиною, розмір якої кожен має вирішувати сам – навіть кружка води заслуговуватиме на небесну нагороду (див. Мк. 9:41). Бог не гордий, Він приймає будь-яку допомогу ближнім і спрямовує її на Свою адресу (див. Мф. 25:40). Тільки бажано для самих нас, щоб ми занадто не підносилися в цьому і не ставили допомогу ближнім собі як заслугу, а краще діяли за Христовою порадою: ми «зробили тільки те, що повинні були зробити» (Лк. 17:10), адже в іншому випадку з нами може статися те саме, що з юнаком, який «відійшов у скорботі, бо мав багато добра».
«Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться» (Мф. 23:12), – таке трапляється з тим, хто забуває, Хто є справжньої причиною всіх його досягнень і життєвих успіхів.
