«Бо де скарб твій, – там буде й серце твоє!» Матвія 6:21
Одна з тих істин, яку людям важко визнати, – наша неспроможність бодай якось заслужити спасіння.
Хоч би які щедрі, чесні, добросердечні ми були, та цього недостатньо. Бог – святий, і Його стандарт – досконалість. Якщо ми вважаємо себе достатньо хорошими, це лише свідчить про нашу гординю.
Треба побачити себе так, як бачить нас Бог, – як грішників, що перед Ним завинили, – щоб усвідомити власну потребу в Спасителі. Чарльз Сперджен писав: «Перший місток від моєї душі до Христа – не добропорядність, а ницість; не заслуги, а нікчемність; не багатство, а убозтво».
Та ось що дивовижно: попри нашу гріховність, Бог усе одно нас любить. Він любить нас так сильно, що Христос помер за нас. Треба лише повірити, що Ісус помер за нас, і вірою запросити Його у своє життя. Ми неспроможні заслужити спасіння, але Христос його нам дарує!
