Споріднена тема номер 1
Хоча в більшості видань Біблії Старий Заповіт від Нового відділяє лише одна сторінка, але насправді їх розділяє чотири сотні років. Малахія закінчує служіння приблизно в 400 р. до Р. Х., а Матвій підхоплює нитку Божої історії звільнення з пришестя на землю другої особи Трійці, Ісуса Христа.
Цей чотирьохсотлітній період названий «Період між Заповітами», або ж «Чотириста років мовчання». Слово «мовчання» використовується через те, що Бог за весь цей період не закликав людей передавати пророче слово іншим людям. Після того, як відлуння останніх слів Малахії стихло, минуло чотириста років, перш ніж слова Івана Христителя прозвучали на околиці Юдеї: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 3:2). Інші книги, названі апокрифічними, були написані в період мовчання.
Хоча Біблія нічого не говорить про цей чотирьохсотрічний період, все ж це дуже важливий час для єврейського народу. У цей період цим народом управляли різні владні групи. У цьому уроці розглянемо, яка влада вплинула на розвиток єврейського народу в ці чотириста років очікування приходу Месії. У наступному уроці ми вивчимо групи і формування, які виникли в той час і залишилися надовго в період Нового Заповіту.
Часова шкала покаже вам градацію цього «Періоду мовчання», що тривав чотириста років.
| Перський період | Грецький період | Незалежний період | Римський період |
| 539-331 | 331-167 | 167-63 | 63- |
| 400 Кінець Старого Заповіту (Малахія) | 5 – Народження Христа (Матвій) |
Перський період почався з падінням попередньої влади Вавилона, і виданням указу царем Кіром, згідно з яким євреї могли повертатися в рідну землю (див. Ездра 1:1-3). Зоровавель, Ездра і Неемія очолювали три етапи повернення в рідний край, і потім історія Старого Заповіту закінчується. Інші роки правління Персії пройшли в атмосфері толерантності і без особливих подій. Єврейські первосвященики були наділені як громадською, так і релігійною владою.
У 332 році до Р. Х. на сцені світової історії з’явився Олександр Великий, який менше ніж за десять років змінив зовнішній вигляд землі. У результаті євреї виявилися під правлінням греків, і, завдяки прихильному ставленню Олександра, багато хто розвинув прогрецькі зв’язки. Як ми побачимо в наступному уроці, це вплинуло на виникнення певних партій в єврейській культурі. Після передчасної смерті Олександра в 323 р. до Р. Х. його імперію поділили між собою чотири генерали. Євреї то завойовували розташування, то впадали в немилість аж до 170-167 рр. до Р. Х., поки Антіох Єпіфан не розорив Єрусалим, убивши тисячі людей, скасував жертви, заборонив обрізання, спалив усі копії Закону, оголосив релігію євреїв поза законом, призначив губернатором іноземця і насаджував язичництво в народі.
У 167 році до Р. Х. Антіох наказав принести в жертву на вівтарі у Святая Святих свиню і звів статую Юпітеру. Це призвело до повстання під керівництвом старого священика на ім’я Матітьяху. Він і його син Юда почали рух, що привів до незалежності євреїв на сто років, і зрештою залучив п’ять його синів. Але ціна цьому була величезною. Учені стверджують, що сотні тисяч померли, присвячуючи свої життя справі звільнення від домінування греків і відновлення своїх релігійних традицій. Борці за свободу героїчно гинули майже упродовж усього століття.
До кінця цього періоду між ортодоксальними і елліністичними (прогрецькими) євреями виникли внутрішні розбрати, заздрість і гіркота, і рух за незалежність згас. І завершилося це облогою Єрусалиму римською армією за допомогою сім’ї Ірода. Місто було обложене і з 63 р. до Р. Х. Юдея стала провінцією Римської Імперії.
Ірод незабаром став царем єврейського народу. Він був здібний і амбітний, але неймовірно жорстокий, він знищував кожного, хто здавався загрозою для його влади, він убив трьох братів своєї дружини, свою тещу, двох власних синів і, врешті-решт, свою дружину.
У світлі нової інформації останнього абзацу прочитайте Матвія 2. Які нові думки виникли у вас після такої знайомої історії?
