«Коли-бо я слабий, тоді я сильний». 2 Коринтян 12:10
Боже уявлення про силу діаметрально протилежне до людського.
Бог сказав Павлові: «Сила Моя здійснюється в немочі» (2Кор. 12:9). Павло це зрозумів, а відтак зміг сказати у відповідь: «Коли-бо я слабий, тоді я сильний» (2Кор. 12:10). Парадокс? Не думаю. Павлові треба було визнати свою слабкість і зійти з дороги – тоді до справи взявся Бог.
Якщо ми намагатимемося виконувати Божу волю власними зусиллями, то привласнюватимемо всі успіхи собі. Та це не по-Божому! Коли ж ми дозволяємо Його силі діяти через нас, тоді вся слава дістається Богу. Так має бути!
У Старому Заповіті Бог багато разів казав ізраїльським вождям зменшити чисельність своїх військ або ж оголошував наперед, яким чином прийде перемога. Чому? Щоб ізраїльтяни покладалися на Нього, а не на власні сили. Як дехто сказав, «Божа робота, зроблена в Божий спосіб, ніколи не лишиться без Божої допомоги».
