Життя без сенсу. Очікування кінця – це найобтяжливіший з можливих способів існування. Повна втрата сенсу, втрата мети. Покірність рабська. Розуміючи брехливість навколишнього світу, ми здалися, поступилися перемогою брехні. Ми покірно віримо брехні.
Є така цікава книга – Євангеліє. Це частина Біблії. Прадавня книга. Майже забута. Проте жива і нині. Так от, Євангеліє розповідає приголомшливу історію про те, що одного разу, а це були дві тисячі років тому, сталося диво. Народився Ісус. Диво полягає в тому, що про Його народження, за тисячу років, було написано в древній книзі Біблії. Про Нього було сказано, що Він вкаже шлях істини для людей. І Євангеліє розповідає про Ісуса, який хоч і був людина, але був людиною незвичайною.
Одного разу, коли на перехресті думок чоловіки сперечалися між собою про сенс буття, як ми приблизно, Ісус раптом сказав: «Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві» (Ін. 8:12) О це так! О так заява! Якщо ми на мілині і сидимо без мети і сенсу, то це саме те!
Я прочитав усе Євангеліє, і досі не можу оговтатися. Ісус Христос явно не проста людина. Він має владу над природою, так що словом заспокоює бурхливе море. Він має владу над людським тілом, так що зцілює всякі хвороби, навіть не торкаючись хворого. Він повеліває злим духам, і вони беззаперечно коряться Йому. Він може ходити по воді. Він може нагодувати тисячі людей, маючи декілька хлібів. Він навіть мертвих воскрешає. Він – володар минулого.
Одного разу Він покликав Своїх учнів, і вони на пагорб зійшли, віддалилися від інших, і там раптом з Ісусом виявилися і Мойсей, і Ілля, адже вони жили за тисячу років до того! Він дійсно Бог, якщо Йому кориться час. Він дійсно Бог, якщо Йому кориться смерть. Він дійсно Бог, якщо Йому кориться життя. Знаєте, коли читаєш Євангеліє, це таке відчуття, як би в пітьму безпросвітну пробивається промінь світла, і він все збільшується. Він заповнює собою весь простір, і в серце проникає добро, і йде страх і горе, і народжується віра в добро… Але потім злі люди заарештували Ісуса, били Його цілу ніч і розіп’яли як лиходія. Ось ці сторінки неможливо читати без сліз. Стискуються кулаки, обуренню немає меж, адже вбивають саме Добро, вбивають Любов, вбивають Життя…
На третій день Він з’являється серед Своїх учнів. Він воскрес! Неймовірно. Отже, смерть не кінець усього. Отже, усе, що Він говорив про воскресіння, – правда? Адже Він говорив: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе»! (Ін. 11:25) Так отже, це – правда! Правда, що гріх невіри, обман сатани, зробив нас нещасними полоненими брехні. Правда, що Бог так любить нас, що Сина Свого, Ісуса Христа, віддав на муки і смерть, щоб спокутувати нас від вічних мук пекла. Правда, що воскресіння Ісуса Христа є перемога над смертю, і всякий, хто вірує в Ісуса, також воскресне для вічного щастя! «Не бійся, тільки віруй» (Мк. 5:36), – чую голос, чую не вухом, чую серцем і душею.
Вірую, Господи! І смерть відступила. І брехня вже не може панувати. Правда Божа звільнила мене від смерті. Ісус Христос живий і тепер. Він і тепер дає життя кожному, хто вірує в Нього. Мій корабель пливе в небесну гавань. Моє серце повне світла і радості. Я чекаю не потоп, я чекаю зустрічі з Отцем! Я не в карцері, я в Божому домі, я щасливий. Це і є Євангеліє. Радісна звістка! Звістка про Господа! Звістка про Спасителя!
