Складаючи план своєї всесвітньо відомої апології християнства, яку ми називаємо посланням до Римлян, апостол Павло ретельно виділяє основні моменти. Йдеться про спасіння, Божий план для спасіння грішників. Найважливіша тема, яку тільки можна собі уявити.
Минулого разу ми читали 1-й розділ послання до Римлян. Трагічну історію про те, як людство віддалилося від Бога і про страшні наслідки цього кроку.
Сьогодні ми звернемося до 2-го розділу.
Перший розділ говорить нам про те, що без Біблії цей світ гине в гріху, бо ми відкинули Боже одкровення, явлене через природу. У другому розділі виникає питання: «А як же ті, у кого є Біблія?»
Перший розділ послання до Римлян називає невіруючих людей загиблими. А другий розділ цього послання каже нам, що є релігійні люди, які також гинуть.
Наскільки я можу судити на підставі того, що я чую і спостерігаю в сьогоднішньому суспільстві і церкві, більшість людей взагалі не вірять у те, що хтось гине. Не релігійні ж люди! Та і невіруючі навряд чи!
Одному із студентів, що готувався стати священиком у лікарні Св. Боніфація, було поставлено питання: «Хіба ви не вірите в те, що усі люди будуть на небесах?»
Незалежно від браку віри, від способу життя, незалежно від моральних засад, вірити в те, що усі люди зрештою опиняться на небесах, вважається політично вірним. Якщо сьогодні ви матимете цю «добру безхребетну праведність», яка намагається уникати слова гріх, або визнавати когось у ньому винним, то вам важко буде сприйняти другий розділ послання до Римлян.
Уявіть собі, що апостол Павло дійсно говорить про релігійних людей, які в озлобленні свого нерозкаяного серця збирають собі гнів на день гніву і об’явлення справедливого суду Божого (вірш 5). Які сильні слова!
Він говорить про людей, які хваляться тим, що в них є Писання, але самі відкидають це Писання. Він говорить про тих, хто засуджує перелюб, але сам перелюбствує (вірш 22). Невже усі будуть на небесах лише тому, що Бог є любов? Хіба люди, що ходять до церкви, будуть на небесах тільки тому, що в них є Біблія?
Чітку і ясну відповідь на ці питання ми отримуємо в перших двох розділах цього послання. Вічне життя не є безумовним Божим даром для кожного смертного. Вічне життя не є автоматичним придбанням для людей, які відвідують церкву. Для того, щоб отримати спасіння, гріх має бути залишений як гіршим, так і кращим з нас.
Три або чотири роки тому в нашій телепрограмі «Жива віра» я поставив питання: що сталося з гріхом?
Це питання знаходиться в зневазі в політиків, проповідників, викладачів, але, проте, воно залишається найтрагічнішою реальністю у світі, за яку найдорожче було заплачено.
- Гріх – це коли ми розуміємо робити добро і не робимо його.
- Гріх – це спротив відомій нам волі Божій.
- Гріх – це коли ми обираємо власний шлях і кажемо Богові залишити нас у спокої.
- Гріх – це державна зрада проти небесного уряду.
Кожній людині потрібне покаяння. Чи покаявся ти?
Дивна річ сталася на одному таємному голосуванні в Канаді. Один з членів Парламенту з Британської Колумбії по прізвищу М-р Вайт сказав, що дев’ять чиновників Верховного суду не повинні більше ухвалювати закони в Канаді і що, за бажанням більшості вибраних членів Парламенту, можливе вільне голосування з прийняття традиційного формулювання сім’ї в нашій країні.
Негайно ж і ліберали, і націонал-демократи, що опинилися поряд з М-ром Вайтом і Стівеном Гарпером, були вимушені розрядити обстановку, стверджуючи, що М-р Вайт має право на особисту думку.
Усе це просто не укладається в моїй голові. Але усе це лише показує, наскільки далеко ми пішли від Біблійної моралі і як далекі ми від парламентської демократії. Я високо ціную Пола Мартіна, але вважаю, що, як істинний католик, він мав сказати: «Я також підтримую традиційне формулювання сім’ї». Як прибічнику парламентської демократії в Канаді, йому слід було б сказати: «Я з радістю готовий коритися мудрості суспільства, вираженій через його вибраних представників».
Впродовж 44 років я виходив за кафедру церкви Калварі Темпл і бачив, як слово, проповідане з цієї кафедри, поширювалося по всій Канаді. Я дуже радий, що пастор Мартін, який зайняв це місце після мене, також вкладає вірне поняття в слово гріх, і абсолютно переконаний у тому, що вічне життя можна отримати лише в Христі і тільки в Ньому. Не можна потрапити на небеса, не зупинившись біля хреста. Не можна отримати вічне життя, не покаявшись і не звернувшись до Спасителя.
Отже, апостол Павло без жодного сумніву оголошує про існування проблеми. Цією проблемою є гріх. Гріх, що панує серед людей світу цього, які замість пізнання Бога знікчемнілися своїми думками і поклонялися і служили творінню замість Творця. Так говориться в першому розділі. А гріх серед людей, які відвідують церкву – серед тих, хто хвалиться законом Божим? Вони теж, засуджуючи беззаконня інших, порушували закон Божий.
Подібні до потужного вибуху слова, записані в 2 розділі: «Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш». Досить грубі слова, чи не так?
Павло нестримно кидається вперед, звинувачуючи релігійних людей у тому, що їх життя мало відрізняється від життя язичників. Єдиною відмінністю є те, що вони засуджують в інших те, що самі коять.
Чи чесно це? Чи правда, що релігійні люди брешуть, хитрують, крадуть, розпускають плітки і перелюбствують подібно до невіруючих? Другий розділ послання до Римлян каже, що це так і є. Це так, бо релігія не може змінити серце людське. Це може зробити лише Святий Дух. Останнім часом світ дивується з появи корупції у вищих колах церковного життя. Ми чекаємо більшого від тих, хто є представниками Бога, і це правильно. Але 2-й розділ послання до Римлян говорить про загальну проблему гріха, незалежно від того, ходить людина до церкви чи ні.
Нам недостатньо тільки релігії. Нам недостатньо мати тільки закон Божий. Ми потребуємо того, щоб Бог очистив і змінив наші душі.
Отже, наш час добігає кінця. Але я хочу звернути вашу увагу на те, як апостол Павло завершує 2-й розділ. Він каже: «Не той юдей, (мається на увазі дитя Боже), що є ним назовні, але той, що є юдей потаємно, духово».
Можна одягнутися в різні одіяння, спалити безліч свічок, повторювати усі відомі молитви, але до тих пір, поки ви не переживете повну внутрішню зміну силою Святого Духа, народження згори, оновлення, спасіння, …усе це буде марним. Так каже нам Бог у 2-му розділі послання до Римлян.
Гріх є нашою проблемою, вирішення якої лежить не в релігії, але в оновленні серця.
