Будь-який молодий проповідник, який хоч раз виходив за кафедру, готував проповідь з першого розділу послання до Римлян, основними пунктами якої були:
- Я повинен
- Я готовий
- Я не посоромлюся
І, ймовірно, ця проповідь є найчудовішою з усіх колись вимовлених проповідей, незалежно від того, наскільки проповідник сильний у гомілетиці.
Ці три пункти, виділені апостолом Павлом, відкривають для нас його видатне послання. Його слідування Божим шляхом у спасінні загиблих душ. Ми називаємо цю книгу посланням до Римлян, бо вона була написана для християн, які жили в Римі приблизно в 50 році після Різдва Христового.
Послання Павла до римських християн є свого роду літературним шедевром, теологічним Еверестом, тріумфом людської логіки. Студентам юридичного факультету було одного разу дано завдання освоїти стиль послання до Римлян для того, щоб це допомогло їм надалі складати судові справи.
Якщо людина не знайома з посланням до Римлян, вона не може бути справжнім шукачем істини.
Не так давно я був госпіталізований, оскільки лікар визначив у мене «усі ознаки серцевого нападу» – слабкість, біль, задишка, холодний піт. Отже, вони вирішили виявити причину хвороби. Після обстеження і аналізів мені сказали, що серце моє здорове, а я захворів запаленням легенів. Отже, лікарі негайно почали лікувати мене від запалення легенів. Я розповідаю усе це для того, щоб ви зрозуміли, наскільки важливо вірно виявити причину проблеми, перш ніж почати лікування. Безглуздо хворому на лейкемію приймати ліки від артриту.
Приступаючи до написання свого великого твору про Боже спасіння, апостол Павло чітко називає проблему. Людина грішна, вона винна перед святим Богом. Євангеліє благодаті Божої, що відкрилося нам на Хресті, є одними єдиними ліками. Це Євангеліє необхідно почути, увірувати в нього, прийняти його, підкоритися йому, бо в ньому одному і тільки в ньому є «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (1:16).
Апостол Павло дуже жалісливий. Він не належить до вищого стану учених, що міркують про негаразди людства.
Він каже: «Я винен усім». Я зобов’язаний. Я знаю істину, без якої ви загинете. Я повинен сповістити вам Євангеліє. Це борг совісті».
«Я бажаю проповідувати Євангеліє і вам, хто перебуває в Римі».
«Я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові».
Жодних вибачень! Жодного страху, що Євангеліє не встоїть перед усіма науковими і філософськими теоріями сучасності. Це рішення не є одним з багатьох. Воно не є альтернативою для чогось. Це Божий шлях спасіння світу.
«Я не соромлюсь Євангелії», – каже апостол Павло. Чи соромилися його інші? А якщо так, то як можна соромитися славного Євангелія, у серцевині якого явлений Бог у великій благодаті, що вилилася на Хресті?
«Вона сила Божа на спасіння» … а не остання релігійна дієта! «Кожному, хто вірує» – юдею чи язичнику. Вона є універсальною. Вона абсолютно ефективна. Вона є Боже рішення для кожного.
Чи спадало вам колись на думку шукати альтернативи Христу і Його Хресту? Чи дратували вас висловлювання сучасного суспільства, що виступає за терпимість, прийнятність і відкритість? Чи не здавалося вам, що ви надто догматичні, наполягаючи на тому, що немає іншого імені під небом, даного людям, окрім імені Ісуса – яким належало б нам спастися?
Вам слід уважно перечитати перший розділ послання до Римлян ще і ще раз, до тих пір, поки ви не почуєте, як б’ється серце Апостола. Євангеліє є істина… Єдина істина для усього людства. Ніколи не соромтеся її. Будьте готові її проголошувати. Якщо вам відома Євангельська звістка, то ви боржник перед всім світом.
Я продовжу, оскільки цей великий розділ включає ще 2 теми:
- Сьогоднішня людина не є творінням еволюції, але вона є трагічний результат непокори (вірші 18-23).
- Людство мчить вниз у погибель, а не піднімається ескалатором у небеса (вірші 24-32).
Сьогодні всякому школяру говорять про прабатьків людини. Це мавпоподібні істоти, що жили в печерах, видавали тваринні звуки і розбивали один одному голови величезними дубинами.
У першому розділі послання до Римлян апостол Павло дає нам правдоподібніші відомості нашого походження. «Тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них», – каже він. «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество», – йдеться в Рим. 1:20.
Людина зародилася не в болоті, а на вершині гори. Вона з’явилася не в пітьмі, але в сяючому світлі! Апостол Павло розповідає нам про те, що сучасна наука перевернула догори ногами історію. Багато богословів трагічно помиляються. Вони називають нас богошукачами, насправді ж, ми швидше втікаємо від Бога.
От суть Божественної історії! Що можна було знати про Бога, було явлено людям – Його вічна сила і Божество. Але людина обрала не пізнання Бога, але знікчемніла своїми думками, і запаморочилося нерозумне її серце.
Вона не прославила Бога як Бога, не подякувала! І будучи таким невдячним і нешанобливим, людський рід відвернувся від Бога Творця, і люди «служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки» (вірш 25).
Я не здивуюся, що багато сучасних людей часто відносять Біблію до розряду міфів і алегорій, кажучи: «Ви надто далеко зайшли!»
Бачте, Біблія стає загальновизнаним ворогом всякої цікавої маленької теорії, що заявляє про самодостатність і доброчесність людської природи. Біблія немилосердно вибиває опору з-під ніг нашої праведності і гордості.
Так, ми вийшли з-під руки Божої. Так, людина була спочатку створена як образ Божий, вона ходила з Богом, але печерні люди – це не те, ким ми були, а те, ким ми стали зараз.
Ми зійшли зі шляху Божого. Кожен зійшов на власний шлях. Ми не піклувалися мати Бога у своєму серці, тому ми знікчемніли своїми думками. Хіба не різка мова Біблії? Зрештою, слава людська – це те, чого нам слід було б соромитися!
Прочитайте такі сильні слова, записані в посланні до Римлян 1:24-32, і отримаєте поживу для своєї душі. Так, ми надто далеко зайшли! Далеко від Едемського саду, до крові, що ллється в Іраку, до безбожництва нашої нації. Наша країна потребує спасіння!
Мені потрібне спасіння! Тобі потрібний Спаситель!
От про що говорить перший розділ послання до Римлян. Ми йдемо в погибель до тих пір, поки Христос не спасе нас!
Я чув, як на похоронах президента Рональда Рейгана духовий оркестр виконував старовинний гімн: «Я від Бога блукав вдалині, а тепер повертаюсь додому».
От саме це нам усім необхідно зробити: Повернутися Додому – до Бога!
