На Андаманських островах, що знаходяться в Індійському океані і належать Індії, у грудні 2009 року у віці 85 років померла остання представниця племені бо. Як повідомляє інформаційне агентство AFP, Боа-старша (Boa Sr) була також останнім у світі носієм мови бо.
Після смерті Боа-старшої на Андаманських островах залишилися представники дев’яти корінних народностей, кожна з яких говорить своєю мовою. Представники однієї з них як і раніше уникають всяких контактів із зовнішнім світом, про їх кількість нічого не відомо. Чисельність інших восьми племен складає 52 людини.
У 1858 році, коли англійці почали завоювання Андаманських і Нікобарських островів, тут налічувалося 5 тисяч аборигенів. Пізніше більша їх частина померла від занесених завойовниками хвороб.
Померла Боа-старша зуміла в грудні пережити цунамі в південно-східній Азії 2004 року. Після нього, як повідомляє AFP, вона сказала лінгвістам, що оточували її: «Ми усі були там, коли прийшов землетрус. Старий сказав нам: «Земля розділиться на частини, не тікайте і не рухайтеся»».
Навіщо я усе це згадав? Для чого змусив вас прочитати історію про останню мешканку островів у далекому Індійському океані?
На сьогодні існує 3 світових релігії: буддизм, християнство, іслам. Іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, незважаючи на велику чисельність своїх послідовників, є національними релігіями. Представники кожної релігії говорять своєю, іноді зрозумілій тільки для них одних, мовою. Деякі з них ведуть досить закритий спосіб життя: уникають контактів із зовнішнім світом, подібно до жителів далеких Андаманських островів, або посвячують у послідовників лише перевірених і гідних.
За найскромнішими підрахунками, християн у світі налічується близько 3 млрд. Майже в 30 країнах християнство є основною релігією. Що відрізняє Христових послідовників? У відповідь на це питання можна записати довгий список характерних рис. Проте я хотів би зупинитися лише на одному аспекті. Я упевнений, що християн відрізняє уміння говорити своєю, особливою мовою. Кожен християнин впродовж усього життя має опанувати мову, якою говорив той, Хто прийшов з небес і являє собою суть християнства. Про що це я?
Давайте прочитаємо лише декілька речень з Євангелія від Іоанна. Апостол Іоанн дуже добре запам’ятав останні слова останньої молитви Ісуса. У них якраз і йдеться про цю мову.
Євангеліє від Іоанна 17:25-26: «Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене. І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них».
Це закінчення, підсумок так званої заступницької молитви Спасителя. У ній Він дякує Отцю за те, що Той допоміг Йому виконати Його місію. А також Христос просить про Своїх послідовників. Він розуміє, що з Його відходом для них почнеться новий етап життя: вони понесуть звістку про Нього людям, які говоритимуть не лише різними мовами (лінгвістичний аспект), але які також є носіями особливих релігійних «мов» (філософський і релігійний аспекти). І ось у цьому багатоголоссі їм належить не втратити Його голос і Його мову. «Що це за мову?» – спитаєте ви.
Любов, якою Отець полюбив Сина, має бути і в Його послідовниках. Мовою любові, любові справжньої, непідробної, особливої, повинні оволодіти усі, хто йде за Ним. І вивчити цю мову можна не стільки за книгами, скільки за життям Ісуса, описаному в Євангеліях. Іноді здається, що важко, неможливо і нереально говорити цією мовою. Проте якщо ми перестанемо нею говорити, тоді Спаситель буде останнім її носієм. Про Нього казатимуть так: «2000 років тому помер останній Носій мови любові. Ним був Ісус з Назарету»…
До речі, якщо раптом захитається ґрунт під ногами і ви втратите сенс життя, не поспішайте тікати і не намагайтеся сховатися від проблем. Навпаки, стійте і не рухайтеся. У цей момент найкраще зупинитися, щоб почути Його голос, звернений до кожного з нас єдиною зрозумілою мовою…
