Споглядаючи все те, що нині відбувається у світі, мимоволі задаєшся питанням: а чи не вкінець збожеволів цей світ, чи вже не настав час Другого пришестя Господнього? Але ні, бо наступні слова не тільки вселяють надію, але і нагадують, що доки у світі є Церква Христова, доки є люди, які благоговійно згадують Ім’я Господнє, час пришестя Господнього ще не настав:
«Господь сказав: коли прийду в другий раз, чи знайду «віру на землі»? Коли саме це станеться, ми не знаємо, бо такого терміну взагалі немає. Будь-хто з нас може цей термін продовжити принаймні на своє життя. Бо якщо хоч би в одного з нас вистачить завзятості все-таки наслідувати Христа, а не гріх, то він не побачить кінця, бо Господь не згубить цей паросток, Він дасть йому вирости і дасть йому принести плід. Тільки коли усе вичерпається, тільки коли на землі Христос вже нікому не буде потрібний, ось тоді прийде цей день. Тоді земля з усіма людьми і з усіма їх планами буде просто вже нікому не потрібна. Бо весь світ існує тільки для слави Божої – ось його призначення» (о. Петро Рибачук)
Ясна річ, багатьом людям ці слова будуть не до вподоби, адже тут фактично виключається їх дорогоцінна особа! Мало хто захоче схилитися перед Богом, тим більш визнати той факт, що всесвіт, подумати тільки, абсолютно увесь всесвіт існує виключно для слави Божої! Тому таким людям і залишається що цікавитися геополітикою та вмирати «від страху і чекання біди, що йде на всесвіт» (Лк. 21:26).
Ну, а тим, «які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін.1:13) лишається чекати зустрічі з Господом: чи то після фізичної смерті, чи то під час піднесення на хмарах (див. 1Сол. 4:17). А поки цього не сталося нас, дітей Божих, можуть надихати і такі біблійні слова: «Коли погляну на небо – діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. І поставив його над творінням рук Твоїх…» (Пс. 8:4-7).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Ще не час