Прочитавши перші 5 розділів Євангелія від Іоанна, я упіймав себе на думці: важко звикнути (так-так, саме звикнути) до того, що Ісус може творити дива. Важко звикнути до того, що Ісус завжди може знайти вихід з безнадійної ситуації. Ще важче звикнути до того, що потрібно звикнути до цього.
Ось вже упродовж 5-ти розділів Іоанн розповідає нам, «що» і «як» зробив Ісус. Спочатку Нафанаїл. Потім шлюб у Кані. Потім жінка біля криниці. Батько хворого сина. І, нарешті, розслаблений у купальні. Усе це ланки одного ланцюга, який богослови називають «чудеса Ісуса». Але мені не легше від того, як називають це учені. Мені все одно важко звикнути до чудес Спасителя. Чому?
Бо, з одного боку, я розумію: усі чудеса Ісуса, описані Іоанном, – чиста правда. Але, з іншого боку, намагаючись зрозуміти, пояснити і відповісти на питання «як?», я заходжу в безвихідь. Я не знаю, як Він зробив це? Я не можу пояснити, як Ісус дізнався, що жінка, яку Він зустрів біля криниці, перебувала в «цивільному шлюбі» (4-й розділ). Можливо, це тільки я нетямущий?
Сам Ісус нічого не пояснював. Він просто творив чудеса. Причому, для Нього усі чудеса були природним проявом сили Божої. З боку здається, усе легко і просто. Згадаємо, приміром, з якою легкістю Ісус перетворює воду на вино на весіллі в Кані Галилейській (2-й розділ): «Наповніть посудини водою… Тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля». Як вам таке «нестандартне» рішення проблеми? Як би ви чинили, будь ви відповідальним за «святковий стіл»? Побігли б у магазин?
Ні, все-таки важко звикнути до того, що Ісус, на відміну від нас, знаходить вихід з будь-якої безвихідної ситуації. Важко звикнути до того, що для Нього немає проблем, які неможливо вирішити. Важко звикнути до того, що коли Він поруч – не треба нічого боятися, не треба ні про що хвилюватися. Важко звикнути до того, що Ісус може творити дива.
А можливо, важко тому, що ми відвикли від Його присутності в нашому житті? І чи не тому те, що для нас диво, для Ісуса – природний прояв сили Божої?
Щоб нам скоріше звикнути (у доброму значенні цього слова) до природного прояву сили Божої (тобто до чудес Ісуса) у рішенні звичайних життєвих проблем, давайте прочитаємо декілька віршів.
Євангеліє від Іоанна 6:5-13: «Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому: тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли».
Ось, будь ласка, знову усе легко і просто: «Ісус сказав: звеліть людям сісти… взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів». Ісусу неважко нагодувати 5000 чоловік п’ятьма хлібами і двома рибками. Для Ісуса нерозв’язних проблем не існує. Ісус завжди знайде вихід з важкої ситуації. Ісус може зробити диво (виявити природну силу Божу).
Але, проте, перша думка, яка спадає після прочитання цієї історії, може прозвучати, м’яко кажучи, огудно. «Якщо Ісус у ті часи зміг нагодувати стільки людей п’ятьма хлібами, чому Він не робить цього сьогодні? Чому сьогодні Він не здійснює таких чудес у країнах, де люди помирають з голоду?»
У 1995 році стали поступати перші повідомлення про страшний голод, що уразив Північну Корею. Його причини – декілька років посухи, повені і очевидна нездатність влади впоратися із стихією. Кореспонденти повідомляли, що жителі Пхеньяну обскубують дерева на площах і збирають траву, щоб потім використовувати в їжу. За даними деяких добродійних організацій, з 1995 по 1998 рік кількість загиблих з голоду в КНДР склала близько 3 млн. людей.
Чому Ісус не допоміг розв’язати хоч би цю проблему в КНДР?
Аналіз унікального методу Спасителя для вирішення проблеми голоду, сподіваюся, допоможе нам відповісти на це дуже складне питання «Чому?…»
Ісус і учні спокійно сидять на горі. Раптом Спаситель помічає, що наближається величезний натовп народу. А, як відомо, велике скупчення народу, особливо якщо треба людей нагодувати, – це вже проблема. Будучи дуже мудрою і тактовною людиною, Ісус дає можливість учням розв’язати цю проблему. «Ісус… говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?»
На що Филип Йому відповідає: «І на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав». Іншими словами, Филип каже, що проблема нерозв’язна! «Нагодувати одного, двох або трьох людей – нескладно. Нагодувати одну, дві або три тисячі людей – це вже дорого. У нас попросту немає таких грошей, щоб купити їжі для усіх».
Але тут Андрій, брат Петра, пропонує варіант вирішення проблеми: «Тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини». Іншими словами, він говорить про те, що, у принципі, є тут у нас трохи хліба. Але, сказавши це, Андрій тут же зрозумів усю абсурдність своєї пропозиції: «…але що то на таку безліч?» Нагодувати одну, двох або трьох людей можливо. Нагодувати одну, дві або три тисячі людей – це вже нереально.
Таке відчуття, що Ісус влаштував учням екзамен з предмета «Вирішення проблеми голоду». Вже кілька разів Він давав «майстер клас», на якому показував, як треба діяти у важких ситуаціях. Але вони так нічого і не зрозуміли. Вони так і не звикли до того, що Він був з ними. Вони так і не звикли до того, що Він може знайти вихід з важкої ситуації. Вони так і не звикли до того, що Він може створити диво.
Ісус ще раз показує учням, як розв’язати цю проблему. Виявляється, Андрій мислив у правильному напрямі. Йому не вистачило лише одного: «…взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам»! Необхідно узяти те мале, що є в нашому розпорядженні, і віддати хвалу Отцю. Він виявить Свою Божественну силу, і кожен буде їсти стільки, скільки захоче. У Бога Свої закони арифметики: щоб нагодувати 5000 тисяч людей, Йому потрібно лише 5 коржів.
«Але якщо для Нього усе так просто, то як бути з голодом всередині 90-х у КНДР?» – спитаєте ви. На що я вам відповім: «Читайте уважніше 5-13 вірші 6-го розділу Євангелія від Іоанна, і ви знайдете відповідь на це питання!»
Зверніть увагу, що робить Ісус після того, як віддає хвалу Отцю. Іоанн пише, що Він «роздав (хліб) ученикам, а ученики – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів».
Іншими словами, Ісус доручає Своїм учням піклуватися про те, щоб люди завжди були ситі і не голодували. І після вознесіння Ісуса на небо, у книзі Діянь апостолів, ми читаємо, що спеціально для цієї місії учні обирають 7 чоловіків, «сповнених Святого Духа i мудрости» (Діян. 6:3).
Вирішення проблеми голоду в КНДР узяли на себе низка добродійних організацій світу, ООН і південнокорейські компанії. За даними на 2003 рік, Північна Корея продовжує залежати від іноземних постачань продовольства. Але жителі Пхеньяну більше не обскубують дерева, а влада КНДР перестала організовувати для представників гуманітарних організацій екскурсії в дитячі садки і лікарні з обов’язковим показом виснажених літніх людей і дітей.
У цій історії Ісус показав найкращий метод вирішення проблеми голоду: розділити з тими, хто має потребу, хліб, яким Господь у надлишку благословив тебе. Саме так вчинили учні, роздавши 5 коржів людям. Так чинять організації Червоний Хрест і ООН. Можливо, піти і мені зробити диво…
