Я відношу себе до покоління, яке виростив Голівуд. Саме його фільми сформували в моїй свідомості і уяві моїх однолітків багато принципів. Один з них звучить приблизно так: «Хочу усього і відразу». Згадайте, у багатьох фільмах герой-невдаха воднораз стає багатим і знаменитим. Дівчина, знехтувана друзями, чекає свого принца на білому коні, і він тут же з’являється. Загалом, у голівудських фільмах усе відбувається прямо як у казці – за помахом чарівної палички, яку режисери називають «монтаж».
Так от. Надивившись голівудських фільмів, я теж хочу «усього і відразу». Але я розумію, що так не буває. Мої батьки завжди мені казали, що тільки праця, праця і ще раз праця зробить мене володарем «усього». Пам’ятаю, як батько часто любив повторювати, що кожен мій вчинок матиме результат. Позитивний результат або негативний – це справа часу. Одним словом, настане час, і ти отримаєш усе, до чого прагнув. Не треба квапити час, він цього не любить. Час любить терплячих.
Євангеліст Іоанн запам’ятав один цікавий епізод з життя Ісуса, коли Його мати подумала, що час її Сина настав. Їй здалося, що тут і зараз Він покаже усім присутнім, Хто Він насправді. (Напевно, їй теж хотілося «усього і відразу»). Але Сам Ісус думав по-іншому. Давайте прочитаємо текст Євангелія.
Євангеліє від Іоанна 2:1-11: «На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там. Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його. Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають. Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій. Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть. Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри. Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі. Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його».
Ісус розумів, що «ще не прийшов Його час». Але Марія думала по-іншому. Як будь-якій матері, їй, напевно, хотілося трохи похвастати своїм Сином. І де, як ні на весіллі вона може показати усім свого Сина, Який був зачатий і народжений дивним чином!? Не знаю, як вам, а мені чується «упевнений материнський тон», з яким вона звернулася до служителів на весіллі: «Що скаже Він вам, те зробіть». Вона не стала відповідати на питання і репліку Ісуса. Вона була упевнена, що вже хто-хто, а її Син точно може розв’язати проблему «нестачі вина».
Але Ісус розумів, що «ще не прийшов Його час». Апостолу Іоанну ця фраза Ісуса так запала в серце, що він вирішив використати її кілька разів у своєму Євангелії. Перший раз – на весіллі в Кані. Другий – на святі в Єрусалимі: «І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його» (Ін. 7:30). І третій – в храмі: «Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його» (Ін. 8:20).
Ісус розумів, що Він прийшов не для того, щоб уславитися «магом і чарівником». Він розумів, що мета Його життя на землі – не демонстрація чудес, тим більше з вином.
Вино, яке люди пили на весіллі, було звичайним. І його призначення було в тому, щоб веселити їх серця (Пс. 103:15). Вино, яке Ісус дав їм пити на прохання матері, було особливим. Це навіть відмітив розпорядник бенкету. Воно призначалося для того, щоб очистити серця людей від всякого гріха. Для Ісуса воно було символом Його крові, яку Він проллє за гріхи світу.
Ісус розумів, що ще не настав час принести Себе в жертву за гріхи світу. Диво з вином у Кані – лише ознака Його хресної години. Це лише перший ступінь на шляху до виконання справи усього Його життя. Це лише підготовка до Його молитви перед страстями: «Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе» (Ін. 17:1).
Ісус розумів, що після весілля в Кані багато що в Його житті зміниться. Але гадаю, Йому найбільше хотілося, щоб багато що змінилося в житті тих, хто був там. Він розумів, що життя Його сучасників – це не Голівуд. Він розумів, що життя позбавлене монтажу. Він знав, що «усе» – для Нього і для тих, хто був на весіллі, – тільки починається… Втім, як і для нас… Не поспішатимемо і не квапитимемо час… він цього не любить…
