Свій передостанній вірш Сергій Єсенін починає з питань. Тридцятирічний поет задається питанням: «Хто я? Що я?..»
Колись він був простим хлопцем з глибинки – сіло Константинове Рязанської губернії. Його захоплення поезією привело його в Петербург. Тут він став відомим радянським поетом. Він жив у Північній столиці, але надихався, думаючи про свій край, де минули його дитинство і юність. Усі його вірші – це замальовки шукаючої душі і віддзеркалення досконалості і краси в природі, пошук справжньої і глибокої любові в людських відносинах.
Якось з подібним питанням звернулися дуже відомі і вельмишановні люди до однієї незвичайної і дивної людини. Він жив набагато раніше за Сергія Єсеніна, в абсолютно інший час і в іншій культурі. Він не був поетом. Проте і в його життя прийшов момент, коли йому довелося відповісти на питання: «Хто ти»?
Євангеліє від Іоанна 1:19-28: «І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є? Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я – не Христос. І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні. Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе? Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк. А посланці були від фарисеїв. І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк? Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте; Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його. Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан».
У житті Єсеніна було усе – слава, визнання, гроші, жінки. Але усе це він вважав «млою», в якій він втратив колір своїх очей, що відбивали синяву небес. Іоанн Хреститель не був мрійником. Він не втратив синь очей у млі. Він був іншим. Він був пророком. Він був голосом, що сповіщав Слово. Його очі світилися, випромінюючи силу Божественного покликання. Він знав, що повинен підготувати шлях Тому, Хто йде за ним. Підготувати шлях Тому, за Ким підуть тисячі, мільйони… Вони усі будуть посланцями.
Питання «Хто ти?» поставили Іоанну Хрестителю тоді, коли вчені мужі намагалися зрозуміти, що відбувається в пустелі. Єсенін поставив його собі наприкінці життя, коли відчув його порожнечу і безглуздя. Дві різних людини. Дві різні епохи. А питання – одне й те саме… Може, це не випадково?
