У 2002 році у фіналі чемпіонату світу з футболу в Японії зустрілися збірна Німеччини і Бразилії. Матч проходив у рівній боротьбі. Футболісти обох команд розуміли: щонайменша помилка може коштувати золотих медалей. І, на превеликий жаль німецьких уболівальників, саме їх футбольна машина дала збій. Два гола Рональдо, що залишилися без відповіді, забезпечили бразильцям титул п’ятикратних чемпіонів світу.
У чому секрет успіху південноамериканських футболістів? Однозначної відповіді на це питання немає. Єдиний факт, з яким не можна не погодитися, полягає в наступному. З дитинства, практично кожен бразильський хлопчик весь вільний час ганяє м’яч на піщаному пляжі. І при цьому кожен уявляє себе «королем Пеле» або «Роналдо». Але далеко не усім вдається досягти вершин футбольного олімпу. Лише той, хто ставить перед собою мету, досягає успіху!
В історію нашої країни також вписані імена безлічі «людей, що йдуть до мети». На їх чолі стоїть Ісус з Назарету. Чому саме Він? Відповідь на це питання ми знаходимо в 1-му розділі Євангелія від Іоанна. Іоанн Хреститель вигукує: «Це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був» (Ін.1:15).
Ось Він, Чоловік, Який приводить усе в рух! «Невже до Нього ніхто не робив цього?» – спитаєте ви. Відповідь на це питання ми також знаходимо в Євангелії від Іоанна.
Євангеліє від Іоанна 1:35-39: «Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів. І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий. Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом. Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш? Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день».
Що роблять Іоанн і двоє його учнів до приходу Ісуса? Вони стоять! Вони не знають іншого способу життя, окрім «стоячого». Ймовірно, вони і самі раді б змінити його, але як? Хіба можна жити по-іншому? Хіба можна жити в іншому ритмі? Виявляється, можна.
Ісус не стоїть на місці. Він дотримується іншого: йти вперед, завжди бути в русі. У Нього немає часу і бажання стояти. Він – цілеспрямований чоловік. Він бачив Свою мету в тому, щоб «стоячі учні» перетворилися на «учнів, що йдуть»! І усе, що Йому треба було зробити, – це пройти перед ними. І упродовж усього Свого життя варто було Ісусу пройти повз людину і сказати: «Йди за Мною!» – Або підійти до хворого і вимовити: «Встань, візьми ліжко твоє і йди!» – як безліч «лежачих», «сидячих», «стоячих» перетворювалися на тих, що «йдуть»!
На відміну від Ісуса, в учнів немає мети, до якої вони могли б йти. Тому усе, на що вони були здатні, – це спокійно стояти, сидіти або лежати.
Але варто було Ісусу пройти повз, як усе змінилося: «Учителю! Де Ти живеш? Говорить їм: підіть і побачите». Один погляд, одне питання до Ісуса – і учні не можуть більше стояти на місці. І новий спосіб життя, який вони побачили в Ісуса, настільки сподобався їм, що вони «пробули у Нього той день».
Чим ми відрізняємося від цих учнів? Та нічим. Коли б не Ісус, я б так і стояв на одному місці. Спостерігав би за рухом життя навколо. Дивився б, як бразильці досягли своєї мети, вигравши золото чемпіонату. Так безцільно я і простояв би, якщо б не Ісус! Варто було Йому пройти повз… Варто було запитати Його… А потім пробути з Ним цілий день… Та що я вам кажу – сходіть самі і подивіться…
