Часто можна почути заклик слідувати за Христом. Звучить прекрасно, навіть піднесено, але що це означає на практиці, у житті?
«Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ін. 14:15), – сказав Христос учням на Тайній вечері напередодні Своїх хресних страждань. «І ми маємо від Нього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого» (1Ін. 4:21), – ділиться один з учасників тої знаменної події апостол-євангеліст Іоанн Богослов.
Виходить, що слідування за Христом – це є виконання Його заповідей: «Бо це є любов до Бога, щоб ми дотримувалися заповідей Його; і заповіді Його не тяжкі» (1Ін. 5:3). Але, як виявляється, для багатьох любити ближнього свого, а саме це складає суть Божих заповідей, стає непосильною ношею, тому вони починають наслідувати Христа в іншому. Втім, тут виявляється не все гаразд: зцілювати лише одним словом чи дотиком, тим більше воскрешати мертвих попри всі намагання якось не виходить, те саме стосується примноження хлібів і ходіння по воді. Залишається лише викривати ближніх у явних та надуманих гріхах.
«Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти» (Мф. 23:13), – таке викривання можна не тільки прочитати в Біблії, але й почути з чиїхось вуст, тільки об’єктом подібного викривання стають вже не книжники і фарисеї, а ближній, якому не пощастило опинитися поруч. При чому не суть важливо помиляється він чи ні, головне, що його погляди не збігаються з поглядами “ревнителів”. «Наслідування» Христа може набувати і більш радикальних форм. Ні, не постуванням у пустелі «сорок днів і сорок ночей» (Мф. 4:2), а вигнанням “торговців і міняйл з храму” – у наші часи цим містом може бути певна церковна спільнота, при чому причиною вигнання тут знову ж таки може бути банальне не співпадання поглядів, а не якісь серйозні провини. Про милосердя ж взагалі краще не згадувати, якщо немає бажання розділити участь вигнаних. Втім, і тут не все проходить гладко: бо після вигнання торговців і міняйл «приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх» (Мф. 21:14), – подібним такі ревнителі не можуть похвалитися.
У чому ж ми можемо прямо наслідувати Христа, так це в прощенні: «Будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Еф. 4:32). Саме щирим прощенням, «від серця свого» (Мф. 18:35) ми уподібнюємося Богові. Втім, “ревнителів” це не стосується, вони, звісно на їхню думку, вище за це.
Редакція сайту
Ваш коментар: