«Невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати?» (Іов. 2:10), – як відомо, більшість людей не те, що несхвально сприймуть ці біблійні слова, але більш за все навіть не захочуть чути. А все через те, що вони не лише не хочуть приймати «лихе» від Бога (чи тільки те, що таким видається), але й добре від Нього, бо вважають, що заслуги Божої в цьому просто немає – це лише виключно результат їх старань і зусиль. От такі наслідки невдячності Богу чи просто невірства в Нього. Але часом не хочуть приймати добре від Бога люди, які звикли повністю покладатися на Нього. Звісно, виглядає це, м’яко кажучи, абсурдно, проте це явище не таке вже рідкісне, як комусь може здатися. І щоб переконатись у цьому, давайте спробуємо розібратися в причинах такого дивного ставлення до Бога і благ, які Він подає.
Основна причина цього, звісно, на нашу суб’єктивну думку, полягає в негативному житейському досвіді. Передусім саме в житейському, а вже потім у релігійному. Далеко не секрет, що більшість людей, які складають на землі Церкву Христову – це аутсайдери, невдахи за земними мірками, і тут відразу слід зауважити, що ці, так звані, «невдахи» не мають обов’язково бути бідними чи взагалі убогими людьми, зовсім ні. Але вони все одно мусили щось відкинути від цього світу, чимось поступитися вартісним для нього, щоб перебувати поруч Бога (див. Мф. 16:24). Іншого шляху просто не існує, і зважаючи на це, коли певна людина відкидає «перспективну» кар’єру чи «вигідну» угоду, заради служіння Богу чи просто дотримання Його святих Заповідей, вона неодмінно стає невдахою в очах світу цього.
– І який тут негативний досвід? – може спитати дехто. – Але вся річ у тім, що слідування за Христом має свою ціну, яка позначається зокрема і в усіляких житейських негараздах: «Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20). І цього переслідування, так чи інакше, зазнавав кожен Христовий послідовник, що відповідно позначалося на його житейському досвіді. Не треба також забувати і про не дуже позитивний, або ж взагалі негативний релігійний досвід, коли людина стикалися зі стіною нерозуміння, а то і відвертої ворожості, ницості і підступності всередині певної церковної общини. Крім того, не треба забувати і про молитви, які залишилися без відповіді, хоча людина настійно благала в них про щось вартісне в Господа. Усе зазначене і стає основою того дивного явища, коли певна людина не хоче, точніше не готова приймати щось добре від Господа. Вона просто не чекає цього від Нього. А тепер докладіть просто негативний житейський досвід, та ж сама війна, і тепер стає не такою вже дивною поведінка людей, які не чекають нічого доброго від життя, а заразом і від Господа.
Що ж робити в цьому випадку? – Шукати підтримки, розради в Господа, Який ніколи не полишає нас, навіть у тих випадках (тоді навіть найбільше), коли здається, що Його немає поруч (див. 1Пет. 5:7). І в жодному випадку, знову ж, у жодному випадку не критикувати і не повчати людей, які не чекають нічого доброго від Господа, бо Ви самі не знаєте, яким завтра буде ваш день. І як Ви відреагуєте на нього.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Не чекання доброго