Розділ 8
Поки ми в цьому світі, повинні каятися і зберігати плоть у чистоті
Отже, покаймося, доки живемо на землі, бо ми глина в руці художника. Як гончар, коли робить сосуд (посуд), і він у руках викривиться або розпадеться, може знову відновити його, а коли поспішить поставити його в палаючу піч, тоді вже не допоможе йому; так і ми, доки ще живемо в цьому світі, повинні каятися від щирого серця в тому злі, яке ми скоїли в плоті, щоб отримати від Господа спасіння, доки маємо час покаяння. Бо після нашого відходу зі світу ми вже не можемо там сповідатися або покаятися. Тому браття, ми тільки тоді отримаємо життя вічне, коли виконаємо волю Отця, збережемо в чистоті плоть і дотримаємо заповіді Господні. Бо Господь говорить в Євангелії: «Якщо ви не збережете малого, хто вам дасть велике? Говорю вам: вірний в малому і у великому вірним буде»[1]. Це означає: «Збережіть плоть у чистоті і печать без пошкодження, щоб отримати життя вічне».
Розділ 9
Ми будемо судимі в плоті, тому приготуймося вчасно
Ніхто з вас не повинен говорити, що ця плоть не буде судима і не воскресне. Знайте: у чому ви спасенні, у чому прозріли, якщо не в плоті? Тому нам потрібно берегти плоть як храм Божий. Бо як призвані в плоті, так і на суд прийдете в плоті. Як Христос Господь, Який нас спас, хоча раніше був духом[2], став плоттю і, таким чином, призвав нас, так і ми отримаємо нагороду в цій плоті. Тому будемо любити один одного, щоб всім увійти в Царство Боже. Доки маємо час для лікування, віддамо себе лікуючому Богу, даючи Йому плату. Яку? Покаяння від щирого серця. Бо Він наперед знає все і бачить все, що є в нашому серці. Дамо Йому хвалу не тільки від уст, але і від серця, щоб Він прийняв нас як синів. Бо Господь сказав: «Хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій» (Мф. 12:50).
Розділ 10
Залишивши порок, будемо прагнути до чесноти і віддамо перевагу обіцяним благам над світськими утіхами
Тому, браття мої, будемо виконувати волю Отця, Який призвав нас до життя, будемо більше прагнути до чесноти, залишивши погану схильність як попередницю наших гріхів; тікаймо від нечестя, щоб не спіткало нас зло. Бо якщо ми будемо старатися робити добро, то оселиться в нас мир. З цієї причини не знайти його тим, які привносять страх людський, віддаючи перевагу тутешній насолоді над майбутньою обітницею. Не знають вони, яку муку має в собі тутешня насолода і яку солодкість майбутня обітниця. І якби вони тільки одні це робили, то було б терпимо; але вони постійно вселяють свої погані учення невинним душам, не знаючи того, що удвічі приймуть осудження, – і самі вони, і ті, що їх слухають.
Розділ 11
Віруючи в Божественні обітниці, будемо служити Богу, і буде нам вічне блаженство
Віруючи в Божественні обітниці, будемо служити Богу серцем чистим і нехай будемо праведні. Якщо не будемо служити, із-за невір’я нашого в обітницю Божу, то будемо нещасними. Бо і пророче слово говорить: «Нещасні двоєдушні, хиткі серцем, які говорять: все це ми чули і в час отців наших, а ми, очікуючи з дня на день, нічого такого не бачили. Нерозумні! порівняйте себе з деревом, візьміть у приклад виноградну лозу: спершу вона втрачає лист, потім утворюється паросток, після цього недозрілий і, нарешті, стиглий виноград[3]. Так і народ мій терпів неспокій і скорботу, а потім отримає блага». Тому браття мої, не будемо сумніватися, але залишимося твердими в надії, щоб отримати нагороду. Бо вірний Той, Хто обіцяв воздати нагороди кожному за ділами його. Якщо ми будемо творити правду перед Богом, то увійдемо в Царство Його і отримаємо ті обіцяні блага, «яких вухо не чуло і око не бачило, і на серце людині не приходило»[4].
[1] Подібне читаємо в Луки (16:10-11). У св. Іринея (Haer. II) також наводяться слова: «Якщо ви не були вірними в малому, хто дасть вам велике?», яких немає у Священному Писанні.
[2] Під духом тут розуміється чиста духовність Божественної природи в Христі. Див. 1Пет. 1:11; «Пастир» Єрми, Подоб. 5:5; Феофіл. До Автолика 2:14.
[3] Ці слова наводяться і в Першому посланні Климента до Коринф’ян (роз. 23).
[4] Див. 1Кор. 2:9.
