На перший погляд між третім і четвертим розділами існує розрив, який відволікає читача від усього, що було сказано раніше. Але насправді текст Мал. 4:1 є продовженням усього вищесказаного. Господь відокремить праведних від нечестивих. Коли це відбудеться? Це буде в прийдешній, палаючий, як піч, день, про який говорять усі пророки та в який будуть виправлені всі помилки минулого.
Варто пам’ятати, що день – це не двадцятичотирьохгодинний період часу, а період усього Тисячолітнього царства, після якого небо й земля проминуть і настане день вічності, або Божий день, про який говорить апостол Петро (2Пет. 3:10-12). Теперішній час названий людським днем, бо це період (невизначеної тривалості), в який людина чинить за власною волею (1Кор. 4:3). Коли святі будуть підхоплені для зустрічі з Господом у повітрі, для них відразу ж настане «Христовий день», і вони стануть перед Його судилищем (Флп. 1:6,10). А день Господній наступить для Ізраїлю й для народів, коли на землю прийде суд і настане царство правди. Це царство закінчиться, коли влада буде передана Отцеві, і Бог (Отець, Син і Дух) вічного дня буде все й у всьому.
Малахія говорить про день, в який Господь Ісус з’явиться в славі й засудить усіх, що відкинули Його вічне Євангеліє. Це буде день, «що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, – і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки» (Мал. 4:1). Люди пізнають гнів Агнця, коли Той з’явиться з небес у вогні полум’яному та помститься усім, хто не знає Бога.
Того темного й похмурого дня збережений залишок засяє і буде прославлений. «А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Праведності та лікування в промінях Його, – і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята! І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п’ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот» (Мал. 4:2-3).
А в Церкви є інша надія. Ми очікуємо світла Досвітньої Зорі, а не сходу Сонця Праведності, на яке сподівається Ізраїль. Досвітня зоря – це провісниця сходу, яка з’являється на небі перед появою сонця. Господь Ісус прийде з небес зі звуком сурми, щоб забрати святих у дім Отця, перш ніж настане «час недолі для Якова». Ця Велика скорбота триватиме впродовж короткого проміжку часу між приходом Христа за Церквою і Його явленням у славі для звільнення залишку Юди та Ізраїлю від страждань, яких вони зазнали і ще зазнають за те, що відкинули Господа, Який прийшов із благодаттю. Це й буде схід Сонця Праведності; Його промені принесуть зцілення всім, хто належить Йому, а всіх нечестивих погублять. А потім не Церква, а Ізраїль, буде «безбожних топтати», наче попіл, про що й свідчать усі пророки.
Кожному, хто уважно вивчає Слово Боже, має бути зрозуміло, що це місце Письма спростовує теорію про повне навернення усіх людей у день Христового приходу. Де тоді будуть нечестиві, яких топтатимуть? У Письмі немає нічого, щоб підтверджувало такі теорії сучасних богословів. Тисячолітнє царство не настане, поки не прийде Христос, бо Він спочатку має знищити всіх, хто відмовився підкоритися Йому, приготувавши таким чином місце для Свого Царства. Окрім того, ці три вірші особливо привертають увагу тих, хто дотримується різних теорій про повне знищення. Вони вважають, що пророк говорить про останній судний день і про вічну загибель в озері вогняному. Такі люди стверджують, що нечестиві згорять і перетворяться в порох під ногами праведних, тобто, повністю припинять своє існування й зникнуть зі створеного Богом усесвіту.
Однак вони помиляються, не зауважуючи, що в цьому місці Письма йдеться про тимчасовий суд, прикладом якого було те, що сталося з Содомом і Гоморрою. Небесний вогонь спалить тіла нечестивих на землі, а потім настане Тисячолітнє царство, і праведні топтатимуть їхній порох. Однак тут нічого не говориться про те, що відбудеться з душею й духом нечестивих. В інших місцях Письма йдеться про суд після смерті, включаючи суд над тими, чиє тіло перетвориться в попіл. Наш Господь говорить, що в день суду Содому та Гоморрі буде легше, ніж деяким містам, які бачили Його чудеса, але відкинули Його.
З того часу, коли нечестиві жителі цих міст повністю згоріли у вогні, минуло майже сорок століть, і якби Авраам та Лот пройшлися по руїнах цих міст, що були знищені вогнем, то нечестиві були б порохом під їхніми ногами. Але чи були ці люди повністю знищені? Звичайно ж, ні. Їх очікує великий білий престол, перед яким вони будуть судитися за те, що їм було дано і що вони відкинули.
Це стосується також і гордих та тих, хто чинить нечестиво, про кого тут і говорить Малахія. Хоча вони й загинули, коли жили на землі, вони продовжують жити в духовному світі, бо «людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євр. 9:27). Так і наш Господь Ісус сказав: «Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть» (Лк. 20:38). Нехай читач, якщо він іще невіруючий, не заспокоює себе демонськими байками про повне знищення. Гнів Божий і вічний осуд – це жахлива реальність, від якої може врятувати тільки Кров Христа.
У тексті Бут. 1:16 говориться про створення сонця, яке було прообразом Господа Ісуса, що освітлює Його Церкву. Вона сяє, подібно до місяця, який відбиває славу сонця, і перш ніж написати останні слова Старого Завіту, Малахія звертається до цього образу й говорить про «Сонце Праведності».
У світлі вищеописаних умовлянь, останні три вірші Книги пророка Малахії набувають особливої ваги. Господь закликає Юду пам’ятати закон Мойсея, якого Бог заповів усьому Ізраїлю і який був із самого початку порушений. А тепер ізраїльтяни наповнювали чашу своїх беззаконь.
Щоб навернути їх до себе, Бог пошле до них пророка Іллю, перш ніж настане великий та страшний день Господній, про який ми говорили вище. З Євангелій (див. Мт. 17:10-13; Мк. 9:11-13) ми довідуємося, що через віру цим Іллею був Іван Хреститель, але народи не прийняли його. А тому описувані тут події все ще відбудуться в майбутньому.
Так як про Мойсея та Іллю в цих віршах говориться разом (як про законодавця і відновника), то в розділі 11 Книги Об’явлення ми читаємо про їхні чудеса, які вчинять два свідки. Це дозволяє нам зрозуміти, яким буде їхнє служіння в Єрусалимі в останній час. Ілля наверне серця батьків до дітей, а серця дітей – до батьків, підкоривши таким чином залишок волі Божій, щоб Він не прийшов і не вразив землю прокляттям.
Отже, Старий Завіт закінчується тривожним словом – «прокляття». Народ порушив усі пункти закону, тому за законом сподіватися йому було ні на що. Над головами ізраїльтян нависав гнів, і після довгих століть страждань та скорбот вони надбали тільки жахливе прокляття порушеного закону. Але в них була обітниця Господа, і ті, у кого була віра й хто усвідомлював серйозність свого становища, з надією очікували приходу Насіння жінки, що буде вражати змія в голову, і Він стане прокляттям, щоб визволити від нього усіх віруючих в Господа.
«Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням» (Дії 10:43). Тільки завдяки Йому винна людина, що усвідомлює свою приреченість і приймає Його благодать, може звільнитися від цього прокляття.
