Урятований від небезпеки, Юда тепер міг святкувати свята, радіючи визволенню, яке послав Яхве. Про Його вісників Ісая говорить майже такі ж слова (Іс. 52:7). Можливо, коли вороги були розгромлені, Наум та Ісая святкували разом звільнення, подароване Господом.
Пророк закликає урятований народ виконати свої обітниці, бо війська, які нещодавно наводили жах, були повністю знищені й уже більше ніколи не топтатимуть їхню землю.
Хто не побачить у всьому цьому дивовижну картину благословення Тисячолітнього царства, коли остання змова проти Ізраїлю буде зруйнована, і Сам Господь Ісус, ставши на горах, проголосить вічний мир (Наум. 2:1)!
Читаючи книги пророків, дуже важливо розрізняти, що написано про минулі події, а що – про ті, які ще відбудуться в майбутньому. Виконані пророцтва – це незаперечне підтвердження того, що Письмо натхненне Богом. А ті пророцтва, які вказують на майбутні події, – це світло, що сяє в темряві, яке дозволяє читачеві правильно оцінити все, що він бачить навколо себе.
З іншого боку, пророцтво є одним цілим, і його потрібно розглядати у світлі однієї головної події – наближення дня Господнього. Для багатьох народів цей день уже настав, бо їхнє життя закінчилося, численні беззаконня були засуджені, а цивілізації, які вони представляли, більше не існують.
Ось уже більше двох тисячоліть велич Ніневії існує тільки в історичних згадках, і саме про це писав Наум щонайменше за одне століття до загибелі цього міста під час вавилонського завоювання. Докладно про це розповідається в розділах 2 і 3, які являють собою неперевершений шедевр поезії як у Святому Письмі, так і в літературі загалом.
Пророк у видінні бачить «руйнівника», вождя халдейського війська, що прийде на Ніневію, яка гордо сидить на берегах Тигру. Засноване Німродом, воно, як і Вавилон – його місто-суперник, розташоване на Євфраті, – уособлює світ, що гордо відкидає свою потребу в Бозі. Вавилон – це уособлення релігійного світу, зануреного в забобони та обрядовість. Щоб воно розквітало, перше має бути зруйнованим. Так через кілька століть язичницький світ упав перед світом псевдо-християнським, який, як виявилося, краще відповідав потребам гріховного людства. І все ж у будь-якої розумної людини виникає запитання: «Що краще: світ без Бога, чи світ з перекрученим уявленням про Бога, світ, що опустився в пітьму забобонів і не знає істин, що містяться в Письмі?»
Незважаючи на всі спроби захиститися, Ніневія не зможе зупинити суд, що насувався на неї (Наум. 2:2). Її саму Бог використав для покарання Якова за його зверхність, але тепер, коли це покарання здійснилося, язичників чекає така ж доля. Цей принцип описується апостолом Петром, де він говорить, що суд починається з дому Божого (1Пет. 4:17-18). А що відбувається з тими, хто не знає Його? Якщо Бог не залишає поза увагою жодного гріха, що чинить Його народ, то яким жахливим буде той день, коли нечестивим доведеться дати відповідь за всі свої беззаконня! Якщо силам пітьми було дозволено винищити виноградні галузки Господа, то хто зможе запобігти загибелі диких галузок (Наум. 2:3)?
Жахлива картина руйнування Ніневії яскраво описується у віршах Наум. 2:4-6. Оскільки цьому місцю Письма давалися фантастичні тлумачення, я наведу його повністю, щоб розкрити його справжнє значення. «Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища. Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид – немов полум’я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки».
Це вражаючий опис хаосу й безладу, що виник після того, як вавилонські війська і його мідійські союзники увійшли в приречене місто. Що в цьому місці Письма може стати приводом для дивних і фантастичних тлумачень? Якби такі тлумачення не звучали дуже часто, то кому в голову могла б прийти думка про те, що тут ідеться про залізниці, електромобілі та автомобілі? Однак часто доводиться чути проповіді й читати книги, в яких стверджується, що Наум пророчив створення машин. Більше того, я навіть чув лекцію про те, що «вояки в кармазині» – це працівники «Армії спасіння»! Усе це є прикладом того, як недбало люди можуть ставитися до Письма. Очевидно, що «день зброєння» – це день руйнування Ніневії, а колісниці, що «літають вони, як ті блискавки» – це військові колісниці вавилонського війська.
Даремно цар Ніневії закликає хоробрих своїх. Будучи п’яними після бенкету, вони спотикалися на ходу, а коли дійшли до муру, то побачили, що оборонятися вже надто пізно (Наум. 2:6). Води ріки, що текли нестримним потоком, зруйнували і без того слабкі шлюзові ворота, розмили підвалини палацу й зруйнували будь-яку надію на успішний опір (Наум. 2:7).
Діодор Сицілійський (Diodorus Siculus) ось так описує кінець облоги Ніневії: «Було одне древнє пророцтво про те, що Ніневія не буде захоплена, допоки ворогом цього міста не стане ріка. На третій рік облоги переповнена сильними зливами ріка заповнила місто й зруйнувала стіну на двадцять фурлонгів (приблизно 4020 м. – Прим. ред.). Тоді цар, вирішивши, що настало виконання древнього пророцтва і що ріка стала ворогом міста, розпалив похоронне багаття в палаці і, зібравши все своє багатство, своїх наложниць та євнухів, спалив себе й усіх, хто був із ним. Ворог кинувся в отвір, що утворився, і захопив місто».
Таким чином була принижена гордість Ніневії, а її жителі були захоплені в полон. Вони гордовито думали про те, що стоятимуть вічно, однак настав кінець, бо вони звеличувалися над Господом (Наум. 2:8).
Вірші Наум. 2:9-14 не вимагають докладних коментарів. У них чітко описується спустошення, яке мало залишитися після падіння міста, що колись славилося на увесь світ. Ці слова здійснилися з такою точністю, що впродовж багатьох століть саме місце розташування Ніневії було невідомим, допоки, під час розкопок у дев’ятнадцятому столітті, Леярд і Роулінсон не виявили руїн величезного міста. Тоді більше ні в кого не залишилося сумнівів у тому, що говорили Йона та Наум про велич міста й про його загибель у зеніті своєї слави.
Варто зауважити, що описаний лев (Наум. 2:12-13) – це цар. Левенята й левиці – це члени його дому, що згоріли разом із ним у палаці.
