Останній розділ Книги Амоса складається з двох частин. У віршах Ам. 9:1-10 описується останнє з п’яти видінь, в якому Яхве говорить про страждання, що очікують Ізраїль у землі його поневірянь. Але при цьому Він запевняє, що не пропаде жодне зерно Його пшениці. Як це часто буває в пророчих писаннях, Амос пише про відродження й славне благословення в останні дні (Ам. 9:11-15). Страждання назавжди залишаться позаду, а збережений залишок народу врятується.
У цьому видінні згадується Божий дім. Амос побачив Господа, що стояв над жертовником (або біля нього). Господь наказав ударити по маковиці, або перегородці, щоб затремтіли колони. Священики й народ, які втікатимуть, будуть віддані на загибель, так що ніхто не врятується (Ам. 9:1). Пророк заявляє, що навіть якби вони опустилися до шеолу (у пекло), місце духів, або спробували піднятися на небеса, то й там Божа рука наздогнала б їх. Вони можуть спробувати сховатися на вершині Кармелу, або в глибині морській, але й тоді не зможуть уникнути покарання за свої гріхи. Навіть коли вони будуть у полоні у своїх ворогів, Господь пошле на них меч, і зверне очі Свої їм на лихо, а не на добро (Ам. 9:2-4).
Таким було видіння, і Амос пише про нього в наступних віршах. Він описує силу відкинутого ними Бога, а у свідки Його сили й мудрості закликає природу. Від Божого дотику земля тане, й ті, що живуть на ній, плачуть. Бог збирає хмари на небесах і виливає дощ на землю; Господь – ім’я Йому (Ам. 9:5-6). Хто ж може встояти перед таким Богом, і хто думає, що, нехтуючи Ним, матиме успіх? Особливе становище ізраїльтян уже не зможе їм допомогти, бо вони були нічим не кращими за інші народи. Етіопляни були такими ж, як вони. Той, хто вивів ізраїльтян із землі єгипетської, вивів филистимлян з Кафтора, а арамлян – з Kipa. Для Бога ізраїльтяни були такими ж, як і їхні сусіди, або навіть гіршими. Тому Бог винищить ізраїльтян з лиця землі.
Але при цьому Господь пам’ятав обітницю, дану їхнім батькам, що Насіння, Яке має прийти в майбутньому, не загине. Тому Він збереже залишок: «…не погублю дому Якового» (Ам. 9:7-8). Господь розсипле їх серед народів, як зерно в решеті, але жодне зерно не впаде на землю. Від меча загинуть тільки грішники з Його народу, ті, які говорили: «Не досягне до нас і не стріне оце нас нещастя!» (Ам. 9:9-10). Цей же образ використовує благословенний Господь Ісус Христос, звертаючись до самовпевненого Петра. Петро мав пройти через сито сатани, і він не загинув, а тільки кукіль відділився від зерен.
Те саме станеться, коли Ізраїль буде розпорошений серед народів. Не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїлю, тобто не всі нащадки Якова є дітьми віри. Божим Ізраїлем є тільки ті, хто схиляється перед Словом Господнім і вірить Його свідченню. Саме на таких апостол Нового Завіту закликає мир Божий. Вони стануть зерном, збереженим для прийдешнього Царства.
У той день давно занепала скинія Давидова знову буде відновлена, а місто Єрусалим буде знову відроджене із древніх руїн. Тоді відроджений Ізраїль заволодіє землею Едома, і всі народи скоряться Ізраїлю (Ам. 9:11-12). Цікаво зауважити, що, пояснюючи покликання язичників, Яків цитує це місце Письма в розділі 15 Книги Дії святих Апостолів. Можливо, Яків використовує цей вірш не тільки для цього – він є прекрасним підтвердженням того, що Бог поширює Свою благодать на всі народи. Крім того, згаданий вірш показує, що коли Бог закінчить створення Свого народу з язичників, Він знову повернеться до Ізраїлю й відновить Давидову скинію, на виконання даних через пророків обітниць (Дії 15:16-17).
Під час такого славного відновлення Палестина знову стане оброблюваним садом, вона наповниться радістю й розквітне, немов троянда. Розпорошення Ізраїлю закінчиться його поверненням у рідну землю, занедбані міста будуть відбудовані й заселені, виноградники й сади розквітнуть, і Сам Бог укоренить Свій народ на землі їхніх батьків, яку з клятвою дав їм. «…І не будуть їх більш виривати з своєї землі», яку Бог поверне їм, але вони житимуть на ній під правлінням Господа Ісуса Христа. Ця книга несподівано завершується словами: «…говорить Господь, Бог твій!» (Ам. 9:15). Бог промовив слово, і Він виконає його заради Свого імені.
