На початку цього розділу записане четверте видіння і його пояснення (Ам. 8:1-3). Усі прообрази, за винятком останнього, були близькими чоловікові, який виріс у сільській місцевості, був знайомий із сільським господарством. Сарана була страшним нещастям для фермерів на Сході. Крім того, Амосові, напевно, часто доводилося брати участь у гасінні пожеж, що загрожували посівам і худобі. Він, мабуть, також був добре знайомий з використанням виска, тому що житла будувалися майже винятково з каменю. У цьому це четверте видіння схоже на інші.
Господь показав Амосові кошик стиглих плодів. Ці плоди були переспілими, так що їх більше не можна було зберігати. У відповідь на питання: «Що ти бачиш, Амосе?», – пророк відповідає: «Кіш доспілих плодів» (Ам. 8:2). Потім Бог пояснює це видіння. Ізраїль став схожий на фрукти, що псуються. Кінець був близько, наближалося вигнання. Ті, хто постійно відкидав милість, розраховувати на неї більше не могли. Радісні пісні перетворяться на ридання й розпач, а мертві тіла тих, хто зневажав Бога, заповнять міста, і їх будуть кидати мовчки.
За словами про кінець, який невідворотно наближався, йде перелік гріхів народу. Вони поглинали бідних і губили нужденних, як це робить багато хто і в теперішній час: «…Ви скарби зібрали собі на останні дні!» (Як. 5:1-6).
Така жадібність перетворювала свята й суботи на тягар. Зовні народ дотримувався їх, проте він із нетерпінням чекав їхнього закінчення, щоб знову зайнятися торгівлею.
Тому Господь заприсяг: «Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!» (Ам. 8:7). Його святе око бачить кожного, усі зустрінуться з Ним біля судного престолу! Якщо ці рядки читає неспасенний грішник, то дозвольте мені з усією серйозністю донести до нього значення цих слів. Число твоїх гріхів може бути таке велике, що ти можеш забути багато з них. Але Бог заявляє, що запам’ятає кожен із них, і тоді ти будеш вигнаний геть від Нього. А тим, які засуджують себе й визнають свою провину, хто вірить у Того, Хто помер заради їхнього спасіння, Він говорить: «А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!» (Євр. 10:17; Єр. 31:34). Отже, дорогий читачу, як щодо тебе: Бог запам’ятає чи забуде твої гріхи?
Через гріхи Ізраїлю земля похитнеться, а народ буде віднесений, наче єгипетською рікою, що вийшла з берегів; сонце зайде опівдні, а земля захмариться серед світлого дня. Так, поетичною мовою, описується повне спустошення, до якого призведе їхній егоїзм і жорстоке поводження з бідними. Це буде проявом Божого гніву. Гірким буде плач того дня, і покаяння вже не зможе зупинити нещастя, що настане. Люди плакатимуть, як плачуть за єдиним сином, і кінець цього буде, «немов гіркий день» (Ам. 8:4-10).
Але на цьому нещастя не закінчаться – тих, хто «топче бідного» (див. Ам. 8:4) і «купував вбогого за взуття» (див. Ам. 8:6), спіткає голод. Це не буде голод хліба або спрага води, а спрага слова Господнього, яке вони відкинули. Відкинуті ізраїльтяни будуть бродити від моря до моря, шукаючи колись відкинутого слова Господнього, але тоді вже «не знайдуть його» (Ам. 8:11-12).
Немає сумніву, що це пророцтво певною мірою виконалося, коли народ ізраїльський був відведений в Ассирію, але в усій повноті воно виконається в день антихриста. Цей голод прийде не тільки на Ізраїль та Юду: християнський світ, на якому навіть більше провини, ніж на Ізраїлі, щедро благословенний Святим Письмом, повністю відвернеться від істини й звернеться до байок. Настане день, коли засмучений Дух Божий залишить землю, і тоді й Письмо, образно кажучи, залишить тих, хто ставився до нього так легковажно.
Тоді «будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці», бо вони відкинули воду життя. Вони будуть помирати в омані, бо «у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду» (2Сол. 2:11-12). Відчуваючи цей голод, вони не звернуться до Бога, а будуть волати до своїх ідолів, та це буде лише для того, щоб, як у дні Іллі, ще раз переконатися в тому, що ніхто їх не чує й ніхто їм не відповідає. Вони впадуть, щоб більше ніколи не піднятися (Ам. 8:13-14).
