Якщо ми зараз розглянемо детальніше характер антихриста, то ми зможемо краще зрозуміти усю тему. Він згаданий як чоловік гріха, як вже бачили у зв’язку з віровідступництвом; але можемо знайти сліди його як у Старому, так і в Новому Завітах. Він названий «царем» (Дан. 11:36), «негідним пастухом» (Зах. 11:17); але саме в посланнях Іоанна він визначається як антихрист (1Ін. 2:18-22; 2Ін. 1:7). У книзі Одкровення йому дається визначення «звір»[1] (див. Одкр. 13).
Тепер необхідно чітко зрозуміти: антихрист – це не образний термін, що означає якийсь гріховний принцип або систему, але він означає конкретну людину. Хто б не зайнявся вивченням різних місць Священного Писання, в яких він згаданий, відразу ж зрозуміє це. Більше того, є усі підстави стверджувати, що він буде не язичником, але юдеєм. Таким чином, наш Господь, поза сумнівом, посилаючись на втілення зла, каже: «…а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете» (Ін. 5:43); і це неймовірно, що він буде з власного народу.
Насправді, він представлятиме себе Месією у своєму протиборстві з Христом, і таким чином його називають «царем», і Даниїл, оповідаючи про нього, каже: «І про богів батьків своїх він не помислить» (Дан. 11:37), чітко вказуючи на його юдейське походження, як і на відступницький характер. Фактично, Даниїл каже, що він «піднесеться і возвеличиться вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться» (Дан. 11:36).
Якщо ми тепер звернемося до книги Одкровення, то побачимо, що там описане і його сходження, і характер його справ. До того, проте, як ми перейдемо до цього, необхідно привернути увагу читача до язичницьких монархій (коротка згадка яких була зроблена в попередніх розділах), три з яких передуватимуть появі антихриста, а остання буде одночасно з ним. Як відкрито Даниїлу і через нього проголошено Навуходоносору, чотири монархії повинні прийти до свого завершення.
Це Вавилон, Мідо-Персія і Греція, які виникли і зникли. Четверта, символом якої були залізні гомілки, і «ноги його частково залізні, частково глиняні» – остання. Про видіння, яке бачив Навуходоносор, сказано: «Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю» (Дан. 2:34-35).
Ця остання – Римська імперія – представлена в її первинній силі і потузі, про що свідчить символ заліза, і потім – в її кінцевій формі десяти царств (про що говорять десять пальців на ногах), об’єднаних разом в один союз під верховним головою. У розділі 13 книги Одкровення нам представлений опис, передусім, могутності Римської імперії в її кінцевій формі.
Іоанн каже: «І став я на піску морському, і побачив звіра з сімома головами і десятьма рогами, що виходив з моря: на рогах його було десять вінців, а на головах його богохульні імена» (Одкр. 13:1). За словами одного автора, «море означає безформні маси людей при неспокійному стані світу – людей у великому хвилюванні, подібно до неспокійних океанських хвиль. І саме з цієї маси анархії і замішання виникає імперська сила».
«Звір», що з’являється з води, характеризується тим, що в нього сім голів і десять рогів, які готують нас до твердження: «…дав йому дракон силу свою і престіл свій, і велику владу» (Одкр. 13:2) – у тій мірі, в якій ми знаходимо самого дракона, що так виділяється в попередньому розділі (Одкр. 12:3); і ця передача рис, що визначають джерело сили «звіра», йде за, треба зауважити, вигнанням сатани з небес (Одкр. 12:9). Більше того, це вказано і по-іншому. «Діадеми були не на головах дракона, але на рогах звіра; тобто в Римській імперії ви бачите використання влади, представленої як факт, але у випадку із сатаною – просто як принцип. Це питання джерела і характеру, але не історії».
Тут нам представлена кінцева форма язичницької влади, що живиться силою сатани і має в собі усі риси, які відмічали кожного з її попередників (Одкр. 12:2; див. Дан. 7:4-6). Сім голів означають послідовні форми влади, які існували, але тепер зосереджені в «звірові»; десять рогів – це царі, і ці десять зрештою об’єднаються під одним верховним вождем.
«Тут розум, що має мудрість. Сім голів – це сім гір, на яких сидить жінка, і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути. І звір, який був і якого нема, є восьмий, і з числа семи, і піде у погибель. І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину. Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові» (Одкр. 17:9-13).
Там буде такий прояв влади, якого світ ще не бачив; і оскільки обидва її джерела і сили подібні сатанинським, ця влада буде повністю спрямована проти Бога і Його народу. «Я бачив, що жінка упоєна була кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здивуванням великим. І сказав мені ангел: що ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її та має сім голів і десять рогів. Звір, якого ти бачив, був, і нема його, і вийде з безодні, і піде у погибель; і здивуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя від початку світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться» (Одкр. 17:6-8). Це буде час відкритої ворожнечі проти Бога і тому жахливої скорботи для святих.
У зв’язку з усім цим з’являється інший звір не з моря, як було у випадку з його попередником, але із землі, у час, коли буде встановлений уряд під управлінням і пануванням насправді першого звіра. Це антихрист. У нього були «два роги, подібні до ягнячих, і говорив, як дракон» (Одкр. 13:11). Таким чином, він імітує Христа, хоча знаходиться в прямій ворожнечі стосовно Нього; але його слова відкривають його істинний характер. Він діє, як буде видно, як свого роду представник першого «звіра»; він використовує свою владу і «примушує всю землю і тих, що живуть на ній, поклонятися першому звірові, у якого смертельна рана зцілилась» (Одкр. 13:12). Він, більше того, здійснює чудеса, або уявні чудеса, і цим обманює жителів землі, він примушує їх зробити образ першого звіра і поклонятися йому.
Щоб повністю досягти свої цілі «…дано було йому вкласти дух в образ звіра, щоб образ звіра і говорив і діяв так, щоб убитий був кожен, хто не поклониться образу звіра. І він зробить те, що всім, малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам буде начертання на праву руку їх або на чоло їх, і що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім’я звіра, або число імені його» (Одкр. 13:15-17).
Таким чином існуватиме свого роду хибна трійця, що складається із сатани, першого звіра і лжепророка (Одкр. 19; 20), і метою усіх їх зусиль буде вигнати Бога із землі і узурпація Його місця у свідомості людей. Перший звір матиме верховну світську владу; другий, або антихрист, діючий за вказівками першого, матиме своє панування в релігійній сфері; тоді як сатана буде натхненником і джерелом сили для них обох.
Ми тут не можемо далі поглиблюватися в деталі, але ми побачимо більше справ антихриста у зв’язку з Великою скорботою. Але добре б нагадати собі, що усі справи і всяка діяльність людського розуму, поза Христом, мають тільки одну мету; бо вони усі дивляться в одному напрямі, і зрештою будуть втілені в цю огидливу ворожість стосовно Бога і Його Христа.
Іоанн застерігає вірних свого часу, що дух антихриста вже тоді був всюди (1Ін. 4:3); і тому необхідно (особливо в час, коли безбожництво все більше поширюється) бути на варті і роздумувати над описом прийдешньої людини гріха, щоб зберегтися благодаттю Бога нашого від всякого зв’язку з цим нащадком сатани і від спротиву Христу.
Нині особливо важливо бути пильним, бо існує багато вказівок всюди, що сатана активно зайнятий зосередженням військ і навчанням своїх сил для прийдешньої битви. Але, як і завжди, його справи дуже хитрі. Він не лише проявляє відкриту ворожість стосовно Христа; але він може впливати і впливає на уми людей проти фундаментальних доктрин християнства, і використовує для цієї мети тих, хто є його визнаними учителями. Наші вороги перебувають у нашому ж власному таборі. Але до тих пір, поки ми твердо тримаємося Слова Божого – відмовляючись від людської мудрості і людських міркувань – і стежимо, щоб бути веденими тільки Духом Святим, ми уникнемо пасток і залишимося вірними Христові.
[1] Цей термін «звір» – не той же самий, який вживається до чотирьох тварин (Одкр. 6:4-9). Даючи визначення антихристові як голови імперської влади, він означає виключно дикого звіра.
