У період між піднесенням святих і появою Христа земля стане місцем, де відбуватимуться одні з найжахливіших подій, які колись відбувалися у світі. Серед них буде віровідступництво – відкрита відмова від всякого сповідання християнства, більш того, зречення і від Отця і від Сина (1Ін. 2:22), і поява чоловіка гріха, сина погибелі або антихриста.
Павло дав нам найчіткіші і найточніші настанови з цієї теми. Хибні вчителі прагнули порушити спокійний стан розуму солунських вірних, стверджуючи, що день Господній вже настав. Саме щоб виправити цю хибу, він написав: «Благаємо ж вас, браття, щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашого зібрання до Нього, не спішити вагатися розумом і не тривожитися ні від духу, ні від слова, ні від послання, ніби нами надісланого, неначе вже настає день Христів. Нехай ніхто не спокусить вас ніяк: бо день той не прийде, поки не прийде раніш відступлення і не відкриється чоловік гріха, син погибелі, який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, [слова «як Бог» мають бути пропущені] і за Бога себе видаватиме» (2Сол. 2:1-4).
Нас ясно і просто застерігають, що «відступ» і людина гріха з’являться в період між піднесенням святих і днем Господнім. Апостол засновує своє напучення цим вірним про пришестя нашого Господа Ісуса Христа і нашому зібранню разом перед Ним. Хтось пояснив цей текст Писання таким чином: «Їх зібрання разом до Христа в повітрі було доказом неможливості того, що день Господній вже настав. Більше того, відносно цього останнього він пропонує два міркування: (1) не може бути, щоб день той вже настав, оскільки християни ще не зібрані до Господа, і вони мали зібратися до Нього; (2) син погибелі, який має бути засуджений тоді, ще не з’явився, так що суд не може бути здійснений».
Далі апостол продовжує показувати, що доки Церква не буде піднесена, зло не зможе себе виявити повною мірою. «І тепер ви знаєте, що утримує його від того‚ щоб з’явитися в свій час. Бо таємниця беззаконня вже діє, тільки не здійсниться доти, доки не буде вилучений із середовища той, що утримує тепер. І тоді відкриється беззаконник» (2Сол. 2:6-8). У світлі цього і інших текстів Священного Писання, ми можемо простежити і «відступ», і чоловіка гріха.
Віровідступництво. Про нього було відоме заздалегідь і передбачено з ранніх днів християнства. Більше того, наш Господь Сам ясно вказує на нього в деяких зі Своїх притч, і ніколи не говорить про поступове поширення істини, поки весь світ не буде приведений до сповідання Його як Господа. З іншого боку, Він порівнює Царство Небесне, як видно у світі, із закваскою (а закваска в Писанні зазвичай має значення зіпсованості), «яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне» (Мф. 13:33; див. також притчу про куколі, і про гірчичне зерно в тому ж самому розділі). Павло, більше того, говорить старійшинам Церкви в Ефесі: «Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада; та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою» (Діян. 20:29-30). Досліджуючи посилання з цієї теми, ми знайдемо у двох посланнях до Тимофія короткі описи зла «останніх часів» (1Тим. 4) і «часів тяжких» в «останні дні» (2Тим. 3).
Що може бути ще прямішим і яснішим, ніж уривки, процитовані з Другого послання до Солунян? Бо там Павло застерігає святих, яким він пише, що таємниця беззаконня вже в дії, хоча і на якийсь час стримується. Коли ж обмеження буде знято, беззаконня зросте так швидко і могутньо, що, проходячи через усі межі, воно в результаті досягне свого остаточного формування в тій жахливій істоті, яка протиставить себе і піднесе себе над усім, що називається Божим, і вимагатиме і отримуватиме поклоніння, гідне тільки одного Бога. Петро також говорить про зло останніх днів, і Іуда теж – особливо в його формі віровідступництва. У книзі Одкровення нам дозволяється побачити його остаточну форму: «Вавилон великий, мати блудницям і мерзотам земним» (Одкр. 17:5).
Щоб зрозуміти це правильно, необхідно пам’ятати, що коли святі будуть піднесені, Церква в її зовнішній формі, тобто сповідання християнства все ще залишиться на землі. Тільки істинні вірні будуть піднесені в хмарі, щоб зустрітися з Господом у повітрі. Тому, можна сказати, на землі залишаться тисячі (якщо не мільйони) номінальних вірних. І, поза сумнівом, що спочатку люди ходитимуть у церкву, відвідуватимуть богослужіння, збиратимуться в малих групах і звершуватимуть різні служіння. Дзвони дзвонитимуть, і зібрання, хоча поріділі через відсутність тих, хто був дітьми Божими, збиратимуться; і співатимуть гімни, молитимуться і промовлятимуться проповіді. Але тепер Той, Хто стримував розвиток таємниці беззаконня – Дух Божий у Церкві, – піде, зло більше не стримуватиметься, і серця, що раніше відкидали вчення, руйнували авторитет Слова Божого і фундаментальні доктрини християнства, незабаром повністю підпадуть під їх панування.
Більш того, кажучи строгою і страхітливою мовою Писання: «І за це пошле їм Бог дію омани, так що вони віритимуть неправді, і відтак будуть засуджені всі, що не увірували істині, а полюбили неправду» (2Сол. 2:11-12). Так вони поступово готуватимуться, щоб підпасти під вплив і владу антихриста, і разом з цим остаточно залишать навіть форму християнства. Особливо примітно, як хтось сказав, що «віровідступництво розвиватиметься в трьох формах, в яких людина перебувала в стосунках з Богом: природа – це чоловік гріха, нестриманий, але підносить себе; іудаїзм – він сидить як Бог у храмі Божому; християнство – саме відносно нього термін «віровідступництво» прямо застосовується в розділі Другого послання до Солунян – уривку, що досліджується нами» (2Сол. 2). Наскільки це страшно! І як боляче бачити, що ця таємниця беззаконня так відверто діє нині, сміливо піднімаючи свою голову на кафедрах християнського світу і проголошуючи безперешкодно доктрини, що руйнують саму основу відкритої істини і за допомогою цього готують шлях, щойно Церква піде, для приходу чоловіка гріха.
