За часів панування антихриста станеться інша дуже важлива подія. Посилання про неї розкидані по усіх книгах пророків і книгах Нового Завіту. Зазвичай вона називається Великою скорботою; але якщо уважно досліджувати цю тему, то можна побачити, що це лише одна риса цього страшного часу випробувань, через який доведеться пройти тим, хто житиме на землі. Фактично настане час небувалих лих, як для юдеїв, так і для язичників. Ми спробуємо тут зібрати інформацію, яку дає Священне Писання про це, і показати, ким будуть ті святі, яким доведеться пройти через горнило таких жахливих випробувань.
Час лих для юдеїв. Ієремія чітко говорить про це, і щоб ясно зрозуміти це, ми процитуємо уривок разом з його контекстом: «Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу. Бо ось, настають дні, – говорить Господь, – коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, – говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду. Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру. Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді? О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це – тяжкий час для Якова, але він буде спасений від нього. І буде у той день, – говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям, але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм» (Єр. 30:2-9).
Три речі абсолютно очевидні в цьому уривку.
- Ізраїль (як ми бачили раніш) буде ще тільки відновлений у своїй землі;
- після цього – або після відновлення багатьох – настане час небувалих лих;
- потім прийде їх остаточне звільнення і благословення.
Зв’язок цих трьох речей визначає період їх скорботи, і показує, що він настане після їх повернення в їх землю і до явлення Господнього.
Якщо ми тепер звернемося до пророка Даниїла, то знайдемо схоже свідоцтво. Після оповідання про дії антихриста (Дан. 11:36-45) він каже: «І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі» (Дан. 12:1). І знову ми бачимо, що вони будуть на своїй землі і будуть пов’язані із справами антихриста, і, отже, після того, як Господь повернеться за Своїм народом і перед Його явленням, юдеї проходитимуть через час лих таке, якого не було ніколи раніше.
Наш Господь говорить про те ж саме. Застерігаючи Своїх учнів у відповідь на їх питання: «Коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?» (Мф. 24:3). Він каже: «Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, – хто читає, нехай розуміє, – тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні» (Мф. 24:15-22; Мк. 13:14-20). Цей уривок Писання особливо важливий з багатьох причин. Він пов’язує скорботу, про яку говориться, з подією, передбаченою Даниїлом, і тому з антихристом, а також відкриває причину, як і період цих небувалих лих (див. Дан. 12:11; 9:27).
Тепер сполучаючи декілька уривків Писання, наведених тут, ми дізнаємося, що після відновлення юдеїв, які зазнали знову, як у дні Антіоха Епіфана (див. Дан. 11:21-31), агресії з боку північного царя (Сирія), юдеї заради свого захисту вступають у завіт з першим «звіром» – вождем відродженої Римської імперії. Саме це має на увазі Даниїл, коли каже: «Й утвердить [Римський вождь] завіт для багатьох одна седмина, а у половині седмини припиниться жертва і приношення» (Дан. 9:27). Завіт цей вождь уклав з юдеями, очевидно, щоб захистити їх, і щоб вони могли звершувати свої релігійні обряди; але тепер у зв’язку з антихристом, він не виконує свого договору – наказує, щоб припинилися щоденні жертвопринесення, і встановить мерзоту запустіння (Дан. 12:11) у святому місці. Тобто ідол буде встановлений у храмі. (Прочитайте 2Сол. 2:4; і порівняйте Одкр. 13:11-17.)
Саме про це каже наш Господь в уривку, який процитували; і Він каже, що встановлення «мерзоти запустіння» буде сигналом, щоб тікати, для благочестивого залишку, який ще знаходитиметься в Єрусалимі в той час. Далі буде виданий указ, що свідчить про те, що усі повинні будуть поклонятися образу, який займе місце Боже, і разом з усім цим почнеться час скорботи – бурхливий з нечуваною люттю проти усіх, хто відмовиться коритися указу, і фактично проти юдеїв, як таких, і пошириться, як ми побачимо далі, по всьому світу.
За милістю Божою це випробування обмежене половиною седмини і тому продовжиться тільки три з половиною роки. Це сорок два місяці або 1260 днів, з такою постійністю згадуваних у книзі Одкровення. Це співпадає зі свідоцтвом двох свідків (Одкр. 11) і Божественними судами – що починаються із слів «горе», – внаслідок цього вони пов’язані; і в цей період також диявол, скинутий на землю, виливає свій гнів на залишок сім’я дружини, що зберігає заповіді Божі і має свідоцтво Ісуса Христа (Одкр. 12:9-17).
Це є і дракон, який дає силу «звірові», який надихає усі дії голови Римської імперії і антихриста проти народу Божого. З’єднавши усе це разом, можна визначити певні ознаки цієї скорботи. Вона сатанинська і у своєму походженні і силі, усе в ній спрямоване, щоб приносити страждання, які винайде сатана. Але скорбота використовується Богом, щоб покарати юдейський народ за їх головний гріх – відкидання свого Месії. Якщо ми додамо, що навіть благочестиві його піддані не матимуть Божої прихильності, хоча Його Дух діятиме в їх серцях, ми в певній мірі зрозуміємо слова нашого Господа: «Бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде» (Мф. 24:21).
Ця скорбота, як вже було сказано, особливо стосуватиметься юдеїв. Процитовані уривки з пророчих книг Єремії і Даниїла явно свідчать про них, і те що Господь посилається на пророка Даниїла, окрім інших ознак у Його словах, не залишає місця для сумнівів, що Він також має на увазі цих людей. Минула історія нації і жахлива провина, яку вони узяли на себе, розіп’явши свого Месію, допоможе нам зрозуміти як причину, так і мету, хоча в той же самий час треба пам’ятати, що в кожному випадку, коли про це йдеться, незабаром слідує звільнення і благословення Божого обраного залишку.
