Багатьом вірним відомо, що коли якась людина не хоче прийняти волю Божу, Божий план в її житті, то для неї може стати таким собі «каменем спотикання» будь-який біблійний текст. Навіть найменш двозначний в очах будь-якої людини, ознайомленої з Біблією… Як, наприклад, такий: «Ти (Господь Бог) створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було. О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!» (Пс. 138 (139):13-17).
От, здавалося, ну що тут незрозуміле? Автор Псалма визнає, що його Творцем є Господь Бог, Який із самого моменту його зачаття піклувався про нього, цікавився ним, і Богові Живому було добре відомо, скільки проживе він, автор цього Псалма, на написання якого його власне надихнув Господь Бог. Це, між іншим, було відомо не тільки Богом обраним євреям, але й язичникам, про що свого часу проповідував апостол Павло афінянам: «Ми Ним (звісно, Богом) живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили: “Ми Його і рід”» (Діян. 17:28). І ніхто Павлу не заперечував: тогочасним людям було зрозуміло, що в них є спільний Творець…
Але те, що було зрозумілим людям дві тисячі років тому, стає цілковитою загадкою для багатьох наших сучасників: вони не можуть збагнути, що зачаття людини неможливе без участі нашого Творця, Господа Бога. Так, Господь створив чоловіка і жінку для продовження роду людського, заклав у них тяжіння один до одного, щоб вони власне рід цей продовжували, але попри це зачаття все одно не відбудеться, якщо на те не буде волі Божої… Але «просвічений» (чи все ж таки неосвічений?) сучасний люд не хоче прийняти (збагнути) цього, і тому заяви про це з боку вірних піддає глузуванню і всіляким кпинам, вважаючи, що вірні не знають «як саме робляться діти». Хоча судячи зі статистики багатодітних сімей вірні як раз про це добре обізнані (а можливо, якраз і ні, якщо, ясна річ, зважати на насмішки сучасних скептиків).
Наведемо ще один пречудовий уривок зі Книги Псалмів і підійдемо до підсумків, тобто для чого взагалі підняли тему нерозуміння, що виникає між вірними і гордовитими людьми, які вважають, що вони з’явилися в цьому світі без участі Творця: «Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої. Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє» (Пс. 91 (92):6,7). Ці слова якнайточніше передають те, що ми хотіли висловити у висновку: якщо людині через її зарозумілість бракує клепки, щоб збагнути, що у всьому в цьому світі є Творець, то їй марно щось з цього приводити розповідати. І тим більше доводити.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Відкидання Творця