“І прийдуть на тебе усі благословення ці і сповняться на тобі, якщо будеш слухати голос Господа, Бога твого… Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе…” (Втор. 28:2,15)
Тема “благословення і прокляття” одна з популярних у Біблії, згадується близько п’яти сотень разів. Якщо підсумувати коротко – то послух Богу та святе життя веде до благословень Божих (успіху, добра, миру), а непослух – до проклять і нещастя. Раніше, коли я читав Писання, то в уяві завжди малював таку картину: якщо дитина Божа допустить у своєму житті якісь “особливо важкі гріхи”, то тоді прийдуть “особливо важкі прокляття” – діти мертві народжуватимуться, хата згорить чи в тюрму посадять. А якщо “межу не перетнути” – то “малих і середніх” проклять не буде. Бо щоб заслужити прокляття треба вже дуже-дуже нагрішити. І наслідки будуть неприродні, незвичні.
Кілька тижнів тому був на служінні однієї домашньої церкви. Брат, що вів служіння, сказав до присутніх: “Хто хоче розповісти про благословення у своєму житті”. Я одразу ж пожартував: “Може, хтось і про прокляття хоче розповісти”. Жарт не зрозуміли. Тим не менше за останні 2 роки я переосмислив своє розуміння благословення і прокляття. Власне, саме прокляття я сприймаю по-перше, більш градуйовано, по-друге, розумію що ці прокляття більш природні, а не містичні, як я гадав раніше. Візьмемо, для прикладу, церкву. Всі церкви хочуть бути благословенними. Гадаю, значна частина з них таки дійсно благословенна – люди приходять до Христа, а ті, що прийшли – духовно ростуть. А якщо церква не приводить до Христа людей, якщо не дбає про духовний ріст церкв’ян? Ще раніше я б сказав, що це викликано певними причинами і годі. Але зараз бачу під іншим кутом зору – якщо довго не слухатися Бога, Його інструкцій щодо побудови церкви та стосунків у ній, то прокляття – відсутність дружби, братерства, євангелизму, духовного росту – не забаряться. Це і будуть прокляття для цієї церкви.
Те саме можна сказати про державу. Якщо 20 років вперто продавати і купувати медалі в школах, дипломи в інститутах, брати на роботу за гроші, писати липові довідки в поліклініках, то наслідки рано чи пізно прийдуть на неї. “Що посієш те й пожнеш” – писав апостол Павло нерозумним Галатам. Те саме і про сім’ю.
…на мою думку в житті більшості християн чергуються благословення і прокляття. І благословення, і прокляття – як правило природні наслідки нашої поведінки.
За матеріалами сайту: https://twothreedots.com
