У дверях моєї дитячої спальні є дірка у формі кулака. Вона була там, коли ми з мамою переїхали, і незабаром я дізнався, що це віщувало те, що міг зробити мій вітчим. Я пишу це через більше двох десятиліть після того як змінив місце проживання та я досі відчуваю страх.
Мій вітчим був дияконом у нашій помісній церкві та користувався повагою в суспільстві. Він привів до Ісуса більше людей, ніж я колись приводив або, мабуть, приведу. Його вибуховий гнів ніколи не виходив за межі будинку, тому, можливо, є сенс, чому наше церковне керівництво вважало мене бунтівним підлітком, який створює проблеми і пліткує про «благочестиву» людину.
Я пішов з дому ще до того, як закінчив старшу школу, а потім, перед коледжем, Христос покликав мене до Себе. За ті роки життя з вітчимом у мене накопичилося багато злості, і я безперечно не був готовий прощати. Протягом наступних кількох років Ісус навчив мене любити своїх ворогів несподіваним чином – через молитву імпрекаторних псалмів.
Імпрека-що?
«Імпрекація» – це хитромудрий синонім до слова «прокляття», а імпрекаторний псалом – це «псалом засудження або прокляття». Ми регулярно бачимо в Біблії засуджувальні молитви, наприклад, як та, яку вимовляє Неємія: «Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону; і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують!» (Неєм. 4:4-5).
Павло теж був не проти проклясти: «Якщо хтось не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!» (1Кор. 16:22, НПУ). І навіть Ісус сказав «горе» книжникам і фарисеям (Мф. 23) та Юді (26:23-24).
Зверніть увагу, що Неємія молився проти Санаваллата та Товії, сумнозвісних противників Божого народу в Єрусалимі. Павло молився проти тих, хто відвертається від Бога, а Ісус спрямував Свої слова, на, можливо, найнеприємніших людей у Євангеліях. Якщо ми схильні думати про «прокляття» як особисту вендетту, псалми засудження переорієнтують наше розуміння. Псалми осуду – це не дрібні молитви. Ці «псалми прокляття» – це «псалми справедливості», молитви про те, щоб Бог виконав обіцяне: праведно судив на землі.
Правосуддя для вразливих
У низці законів, покликаних керувати новоствореним народом Ізраїлю, є уривок з важливим розумінням Божої турботи про слабких і вразливих.
«Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській. Ні вдови, ні сироти не утискуйте; якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх, і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами». (Вихід 22:21-24)
Господь не каже, що дорікне вразливим за те, що вони плачуть проти своїх ворогів. Швидше, Він каже, що обов’язково почує їхній крик і відповість судом. Сильні слова від Творця всесвіту.
У сусідніх народах трьом групам людей, згаданим тут Господом, – приходькам, вдовам та сиротам – не вистачало б голови сім’ї та родича-викупителя, який міг би їх захистити. Вони були б самотні в суспільствах, де «підстраховка» складалася виключно з родинних зв’язків. Але встановивши цей закон, Бог створив Ізраїль як суспільство іншого типу, яке захищає слабких. І якщо Його народ не дотримувався закону, Бог обіцяв Сам захищати слабких.
Справедливість, заснована на Божому Слові
Інші уривки з Писання також демонструють справедливий характер Бога. Ми бачимо Його справедливість в Буття 3 зі змієм, Адамом та Євою, в Буття 6 з потопом, і в Буття 11 із розсіянням у Вавилоні. В Буття 18 Авраам кличе до Божої справедливості у своїй молитві про Содом і Гоморру: «Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?» (в. 25). Псалом 57 завершується відповіддю на запитання Авраама: «Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!» (в. 12).
Щоб ми не думали, що справедливість є лише концепцією Старого Завіту, апостол Павло стверджує, що справедливість Божа діяла на хресті, пропонуючи благодать як дар, щоб показати Божу праведність (справедливість), бо у Своєму божественному довготерпінні Він відпустив колишні гріхи. І чому Він відпустив колишні гріхи? «Для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовував того‚ хто вірує в Ісуса» (Рим. 3:24-26).
Таким чином, молитва про справедливість сягає своїм корінням у Писання, де ми бачимо три способи, якими Бог демонструє Свою справедливість. По-перше, Господь запрошує слабких та вразливих принести Йому свої скарги. По-друге, Він довів, що судитиме лиходіїв. По-третє, Він славно пропонує справедливість, вилиту на хресті, для нашого спасіння.
Молимося про справедливість, щоб ми могли любити наших ворогів
Божа справедливість на хресті підводить нас до суті питання: чи повинні ми проклинати наших ворогів? Хіба Ісус не каже любити ворогів наших?
Навіть якщо ми думаємо про псалми засудження як про псалми справедливості, факт залишається фактом: це молитви про відплату, про помсту, про Божий суд, а не про Його прощення. Але на мій досвід, благання про Божу справедливість, коли мені не було кому допомогти, звільнили мене, щоб любити і не тримати зла на мого вітчима. Замість того, щоб нести свій гнів, ніколи не дозволяючи рані зажити, Псалом 58 і Псалом 109 навчили мене приносити цю несправедливість Господу і довіряти Йому діяти справедливо (пор. Рим. 12:19).
Щоб відповісти на запитання прямо: так, християни сьогодні можуть і повинні молитися псалмами осуду.
Ці псалми з їхніми закликами до помсти та справедливості показують нам, простим смертним, як відмовитися від свого права на помсту та довіритись Господу. Вони є взірцем грубої, чесної молитви, яка сповідує непохитну і непорушну віру в те, що Бог праведний і виправдовує (Рим. 3:26). Господь з радістю чує ці молитви і відповість на них у цьому житті чи наступному. Зло, скоєне проти нас, розглядається в перспективі, коли ми розуміємо, що правосуддя – це лише питання часу.
Автор: Расел Л. Мік
