Ця історія сталася минулого літа, на початку серпня. Уночі лив дощ, а вранці знов визирнуло сонечко. За нашим вікном зеленіли липи. Ми з братом відчинили вікно – після дощу повітря було свіже, чисте. Настрій у нас був відмінний, попереду ще майже цілий місяць канікул! Ми з Сергієм майстрували модель космічного корабля. Раптом у відчинене вікно влетів розтріпаний птах. Ми навіть не одразу зрозуміли, що це папуга. Він з диким галасом почав носитися по кімнаті. Сергій схаменувся першим – підбіг до вікна, швидко зачинив його, і ми заходилися ловити папугу. Кузя теж почав допомагати нам.
– Вітю! Жени його до мене! – кричав Сергій.
Я верещав:
– Лови, лови!
А Кузя гавкав та плутався під ногами.
Ми, мабуть, дуже голосно ловили папугу, бо до нас прибігла мама й перелякано запитала:
– Хлопці, що трапилось?
Ми радісно повідомили:
– До нас папужка залетів!
Папуга гойдався на люстрі й дивився на нас перелякано й сторожко.
– Ви його вкінець заганяли, – сказала мама. – Не чіпайте, нехай заспокоїться. Сергію, збігай-но до тітоньки Ганни, в неї колись жили канарки, може, від них клітка залишилася.
Сергій приніс клітку, ми простелили на дно газету, налили в блюдце воду, в інше поклали різну їжу – хліб, сир, листя салату. Мама сказала:
– А тепер залишіть дверцята відчиненими й відійдіть від клітки.
Ми так і зробили. По деякому часі папуга злетів з люстри й залетів у клітку. Він був дуже голодний, одразу накинувся на їжу, а потім сів і почав чистити пір’я. Ми нарешті змогли його добре роздивитися. Це був зелененький хвилястий папужка. Його пір’ячко було мокре, і весь він був дуже скуйовджений. Біднесенький, мабуть, натерпівся, доки потрапив до нас.
Ми дали йому ім’я Кеша. У зоомагазині купили для нього купу всіляких потрібних речей: спеціальний корм для папуг, вітаміни, поїлку, камінчик для чищення дзьоба і навіть люстерко і дзвіночком. Тепер в нього була справжня клітка для папуги. Ми навіть змайстрували для нього дерев’яну драбинку та закріпили її всередині клітки. А ще ми з Сергійком купили книжку про папуг. У ній розповідалося, як можна навчити папугу розмовляти. Я прочитав, що хазяїн повинен весь час повторювати прості речення, наприклад: «Кеша – гарна пташка». Ми вирішили спробувати. Я почав повторювати ці слова весь час – коли годував Кешу, чистив клітку, міняв воду. І от якось приніс я йому зелені листочки кульбаби – папуги їх дуже полюбляють – і кажу:
– Кеша – гарна пташка.
А Кеша подивився на мене й відповідає:
– Я тобі шию зверну!
Я аж присів від несподіванки та образи:
– Кешо! Я тебе годую, напуваю, а ти мені такі речі кажеш!
А він мені:
– Пішов геть!
Я покликав Сергія, кажу йому:
– Сергію, Кеша свариться!
Брат підійшов до клітки й каже:
– Кеша, привіт!
А Кеша у відповідь:
– Опудало!
Сергій розгублено подивився на мене:
– Що ж тепер робити? Невже цей птах буде весь час ображати нас?
Увечері прийшла мама, і ми їй усе розповіли. Вона подивилась на Кешу й пояснила:
– Мабуть, Кеша раніше жив у не дуже добрих людей. І перші слова, які він почув, були поганими словами. Те, що почуто в дитинстві, запам’ятовується на все життя. Дуже важливо, чого вчать малюка – доброго чи поганого. Вам тепер буде ой як важко на вчити Кешу гарних слів!
Я довго сидів біля Кешиної клітки та думав: «Бідне моє пташенятко, як тобі не пощастило. Якби твої хазяї були добрими людьми, тобі не довелося б перевчатися. І як добре, що мої мама й тато, коли я був маленький, завжди вчили мене тільки доброго. Тепер я виріс і розумію, що не можна говорити поганих слів. Я ніколи не стану повторювати їх, як цей нещасний папуга».
Я прочитав у Біблії: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших». «Гниле слово» – це погане слово, яке може образити когось. Я не хочу нікого ображати. Мені дуже пощастило, що в мене такий Учитель – Ісус Христос.
