«Це несправедливо, що так зі мною повелися!» – певно, вам не одноразово доводилося чути подібне протягом життя. Цілком можливо, що подібна фраза не один раз злітала і з ваших уст. А чи раптом вам не доводилося задумуватися над тим, чому ж подібне стається саме з нами? На мою думку це може бути з трьох основних причин (основних, але не всіх):
Передусім, це наслідки нашої неналежної поведінки відносно інших людей: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7). І варто зауважити, відносно будь-яких людей, а не тільки тих, з якими ми повелися не так як слід. Хоча, невеличка ремарка, якщо ми повелися з якимись людьми неналежним чином, чого нам треба очікувати від них, окрім як відповідної поведінки? «Підставляти іншу щоку», не мститися Господь закликає саме нас, а не наших ближніх, і тому ми не маємо жодного права вимагати цього від них, якщо зробили для них щось погане або ж свого часу не допомогли їм.
По-друге, надмірне сподівання на людей (пам’ятаєте, біблійне «проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою» (Єр. 17:5)? – це саме той варіант). Між іншим, до цього треба віднести щойно згаданий випадок, коли певна людина сподівається, що колишні кривди забудуться, і все буде як і раніше. Крім того, не треба ідеалізувати людей, бо «ніхто не благий, тільки один Бог» (Мф. 19:17), і тому не варто зайвий раз сподіватися (чи все ж таки в черговий?), що люди ставитимуться до вас добре.
І по-третє, але не останнє, це… брак вдячності Богові і людям за всі добрі справи, що вони чинять нам. Так вже склалося, що найчастіше ми запам’ятовуємо кривду та недоотриману користь, ніж те, що натомість дає нам Бог і оточуючі люди. З цієї причини ми сприймаємо оточуючий світ як вкрай вороже налаштоване до нас місце (що часто відповідає дійсності), і не помічаємо, скільки благословень ми попри все маємо. І через це, за біблійним принципом: «якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:2), – відповідно і маємо. Так що вчіться вдячності, щоб стати благословенними!
