Але не варто думати, що із закликами до того, що передусім треба вдаватися до милосердя Господнього, відкидаю потребу шукати Господньої справедливості. Ба більше, до цього саме закликає і Біблія… от тільки дещо незвичним способом: «Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: “Мені відомщення, Я віддам”, – говорить Господь. Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12:19-21).
Звісно, що ця біблійна порада багатьом скривдженим людям буде явно не до вподоби, проте багатьох (якщо не всіх) Бог явно чи не так явно ставить перед вибором: або ми вибираємо помсту в її біблійному розумінні, і таким чином набуваємо мир у душі і можливість потрапляння до Царства Божого, яке, як відомо (див. Лк. 17:21), починається тут, у земному житті, або вибираємо шлях помсти, домагання справедливості більш звичним, людським методом з усіма відповідними наслідками. Але за другого варіанту навряд вдасться досягнути миру в душі, і потрапляння до Царства Божого залишатиметься під питанням. Хоча, слід зауважити, що люди, які обрали другий шлях вирішення питання справедливості, мало переймаються цим. Якщо переймаються взагалі.
Тобто, якщо підсумувати, у пошуках справедливості перед нами постають два шляхи: або ми хочемо миру та Царства Божого для себе, або пекла для ворогів, і в підсумку пекла для себе. І це зовсім не перебільшення, вигадка або ж видавання бажаного за дійсне: це шлях, який нам пропонує Бог, Якому ми можемо довіряти, просити про допомогу, але не зможемо до кінця зрозуміти: «Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші. …Так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх, – воно не повертається до Мене марним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його» (Іс. 55:8-11).
І який же з цих двох шляхів оберете Ви?
