«Будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христі простив вам» (Еф. 4:32), – але багато людей не можуть цього зробити через ту кількість зла, яку завдали їм інші. Принаймні, багато хто з боку скривджених людей так стверджує… Або ж хоче вірити в це, адже досить часто те зло, яке завдають нам інші люди (ясна річ, не завжди, але доволі часто) поступається тому злу, яке ми у свою чергу завдаємо іншим. От тільки власного зла ми не помічаємо…
І як тут не пригадати відомого євангельського порівняння: «І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?» (Мф. 7:3). Але ці Господні слова для багатьох не матимуть бажаного ефекту: вони так само триматимуть у своєму серці, пам’яті образу, до того ж часто нарікаючи на несправедливість долі, і навіть звинувачуючи в цьому Бога. Але що скажуть ті люди, якщо хтось у свою чергу буде мати подібні почуття відносно них, вимагатиме вже для них Божого покарання, Його справедливості? Певно, вони не хотітимуть здійснення для них Божого правосуддя. Через те «не зволікає Господь …але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (2Пет. 3:9). Зволікає, «відтягує» відплату заради всіх, прошу зауважити, і зважаючи на це, варто набратися терпіння… а заразом провести власний іспит сумління: раптом це зволікання стосується і наших гріхів?
Звичайно, ці поради стосуються буденних справ, житейських кривд і образ, але що робити, коли людина чи її близькі стали жертвою військових дій або ж військових злочинів, коли вона чи її близькі зазнали жахливої наруги, каліцтва, смерті врешті-решт? Ясна річ, ці поради тут не допоможуть, проте зможе допомогти Бог. Але допоможе милуючий Бог, а не караючий. І краще віддати все в Його руки, попрохати про допомогу в подоланні болю, прохати в наданні сил, щоб пройти ту ніч, яка настала, а не вимагати Його справедливості в покаранні злочинців. Справедливість Господня неодмінно буде, Він все розставить на належних місцях, але передусім у Бога треба просити милості для себе, а не помсти – для кривдників.
