Чи доводилося вам опинятися в ситуації, коли б, здавалося, все повставало проти вас? Певно, що так. І тоді незмінно виринали думки про те, чому доля так неприхильно ставиться до нас? За що така несправедливість? Часто подібні запитання кидаються на Божу адресу… Але коли заспокоюєшся, коли пристрасті трохи вщухнуть, коли за справу береться холодний розрахунок (добре, коли здоровий глузд взагалі є), тоді часто стає ніяково від пристрастей, які вирували зовсім нещодавно. Певно, з цим стикалися неодноразово у власному житті, ясна річ, якщо бути чесними перед самими собою.
Отже, у такі моменти просвітлення стає зрозумілим, що не весь світ повстав проти нас, що часто причиною багатьох наших прикрощів є… власні ми, наші слабкості і вади. Ясна річ, якщо будемо чесними, принаймні, перед самими собою. Схожу ситуацію можна описати почуттями студента, який не зміг скласти важливий іспит (у сучасних реаліях – скоріше тест), а все через те, що належним чином не готувався до нього. Якщо взагалі готувався. Звичайно, у момент невдачі студент готовий шукати причини своїх негараздів десь «на стороні», проте, якщо, знову ж таки, буде чесним перед самим собою і матиме трохи клепки в голові, то зрозуміє, що основна причина його невдачі міститься в ньому самому. Добре, якщо він (чи ж вона) зможе зробити з цього належні висновки і почне відповідальніше ставитися до навчання… Доки є час.
І недаремно тут згаданий час, адже все наше життя – це суцільний іспит, точніше головний іспит чекатиме нас вже в потойбічному житті, а нині ми складаємо нескінченну низку іспитів щодня: які вдало, які – ні, але час кожного нестримно спливає, наближаючи до складання головного іспиту, який буде вирішувати нашу особисту долю у вічності: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). І якщо не вдасться скласти цього іспиту… тоді вже буде марно нарікати на несправедливість світу чи задаватися питанням: чому все було проти мене?
