Багато людей нарікають на несправедливість світу цього, і це не дивно, адже несправедливості в цьому світі аж по самий край. Але що скажуть ці люди, коли доведеться зіткнутися з «несправедливістю» в житті потойбічному? Особливо, коли вони існування цього потойбічного життя взагалі відкидали?
Насправді, загробне життя більшості з нас принесе багато цікавого, от, наприклад, що стосовно цього каже нам Біблія: «І в пеклі, будучи в муках, він (багач) підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш» (Лк. 16:23-25).
– Ну і де тут справедливість? – безсумнівно заявить багато голосів. Адже на думку таких критиків Божої волі: чому одні мають страждати, а ніші можуть насолоджуватися райським життям? І не намагайтесь довести цим людям, що треба бути милосердними до ближніх, щоб відповідного часу отримати Божу ласку вже для себе, – це буде марною тратою часу.
Так само ці люди будуть здивовано скаржитися на Господні слова: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене…» (Мф. 25:41,42). І яка різниця, що вони протягом земного життя були байдужими до проблем ближніх? Адже головне тут те, що їх прирікають на вічні муки! І знову таки, байдуже, що на ці муки вони власне прирекли самі себе… І, напевно, найбільшого несхвалення в таких скептиків викликають наступні Христові слова: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений» (Мк. 16:16). Тут взагалі без коментарів.
Ну, а щоб ви не стали жертвою такої «несправедливості», «не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:2).
