Якщо б виникла така потреба охарактеризувати одним словом те, що являє собою служіння Богу, то найкраще для цієї мети підійде слово… «жертва». Саме так, жертва. І можна не на мить не сумніватися, що це твердження буде багатьом не до вподоби. До того ж до такої міри, що вони почнуть доводити помилковість чи перебільшеність такої думки…
Проте Господь з цього приводу має зовсім іншу думку: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мк. 8:34-37). І в цьому Христовому запевненні дається відповідь на запитання, з яким рано чи пізно, так чи інакше стикаються люди, які стали чи збираються стати на шлях служіння: «А що мені за це буде?»
Звісно, така «торгівля» з Богом може когось обурити… але зазвичай вона обурює тих людей, які якраз на шлях служіння Богові не ставали і навряд чи коли стануть. Ну, а люди, які присвятили свої життя служіння Богу, на питання: «А що мені за це буде?», як правило дають таку відповідь: «А ти спробуй і побачиш». Так само, як колись відповів Господь учням: «Учителю! Де Ти живеш? Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили» (Ін. 1:38,39). І в цих двох колишніх Іоаннових учнів подібних питань вже не виникало: для себе вони зрозуміли з Ким саме мають справу. Те саме чекатиме на тих, хто ж все ж таки зголоситься служити Богу: «Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього» (Пс. 33:9).
А стосовно жертви… якщо відверто, то наше земне життя і так переповнене усілякими стражданнями і поневіряннями, а страждання, яких зазнаємо в служінні Богові, хоча б матимуть сенс: «Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом» (1Кор. 15:58). І якщо не в цьому житті, то вже точно в житті майбутнього віку.
Редакція сайту
