Служіння супроводять не лише труднощі, але Божі благословення і нагорода.
«Служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій і воду твою; і відверну від вас хвороби. Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним» (Вих. 23:25-26).
«Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Матфея 6:33).
Якщо ми ставитимемо Бога на перше місце і робитимемо справи для Нього раніше за свої, Він наповнить наші життя безліччю благословень і потурбується про усі потреби.
Турбота про потреби і нагорода – це не одне і те ж. Заповнення потреб ми по милості Божій отримуємо в процесі служіння, а нагорода дається наприкінці, за виконану працю. У 1Кор. 9:24-27 Павло порівнює наше життя зі змаганням з бігу. Ось яку інформацію дає Вікіпедія про марафонський забіг: «Як правило, кожні 5 км розташовано пункти живлення, що пропонують бігунам воду, енергетичний напій і продукти харчування (банани, сухофрукти і т. ін.).
Ми підключаємося до «марафонського забігу», щойно починаємо служити. І якщо цілеспрямовано просуваємося маршрутом, нам немає про що хвилюватися. Бог у Матфея 6:33 обіцяв, що усі наші насущні потреби будуть покриті. Він вже організував пункти з усіма необхідними благословеннями. Нагорода – це не заповнення насущних потреб. Вона дається наприкінці забігу і за неї треба битися.
«Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти» (1Кор. 9:24).
Іноді хочеться розслабитися і просто бігти: все одно нагорода дається не усім. Але Павло надихає нас зібратися із силами, боротися, прагнути стати кращими і бігти так щоб отримати нагороду.
«У старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть» (Рим. 12:11).
У посланні до Галатів він говорить практично те ж саме, але вже наводячи в приклад землероба.
«Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне. Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо. Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою» (Гал. 6:7-10).
Служачи, ми сіємо не на догоду собі, а на догоду Господу. Тому якщо не ослабнемо, то обов’язково зберемо нагороду-жнива.
- «Усякий, хто вірує в Нього, не осоромиться» (Рим. 10:11)
- «Коли терпимо, то з Ним і царювати будемо» (2Тим. 2:12).
- «Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом» (1Кор. 15:58).
Є ще один вид нагороди, його ми отримуємо за життя – це відповідь на усе, що просимо.
«Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам» (Іоанна 15:16).
Іноді ми служимо Господу роки і засмучуємося, не отримуючи те, що просимо. Бог навчив мене не засмучуватися, а набратися терпіння, довіритися Йому і чекати. Посіяне сім’я має зійти, зміцніти і принести плід, якому необхідно витримати випробування часом.
«Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любови, яку ви виявили в ім’я Його, послуживши і служачи святим. Бажаємо ж, щоб кожен із вас, для повної впевнености в надії, виявляв таку саму старанність до кінця, щоб ви не розлінились, а наслідували тих, які вірою та довготерпінням успадковують обітниці» (Євр. 6:10-12).
Друзі, «біжіть» у служінні Господу подібно до найсильнішого бігуна. Зберіть сили, не зупиняйтеся, не звертайте з путі, докладайте старання, використовуйте усі довірені уміння-таланти. Вірний Бог: на фініші на вас чекає небесна нагорода, яка безсумнівно коштує докладених зусиль.
