Служіння – це Божа воля для кожного. Попри те, що Він призначив нам виконувати добрі справи, Він нікого не примушує. Тільки ти і я приймаємо рішення служити Йому чи ні. Це наш добровільний вибір. Вибір, за який треба платити ціну.
Ціна дотримання
Шлях покликання не вистелений квітковими пелюстками, це важка праця. Я зауважила, що деякі люди йдучи в служіння зовсім не чекають боротьби. Вони упевнені в тому, що істинне служіння має бути в задоволення і не бути тягарем. Безумовно, служіння приносить задоволення, але воно схоже з насолодою землероба. Він працює під пекучим сонцем і під проливним дощем, з раннього ранку і до пізнього вечора. Умови в полі, скажімо так, не офісні. Проте, коли з’являються перші сходи, землероб радіє виконаній роботі, і ще більше задоволення він отримує, коли посаджене приносить плоди. Отець заплатив ціну за наше спасіння – страждання і смерть єдиного Сина. Ісус заплатив ціну – залишив славу, народився немовлям і пройшов шлях страждань до кінця. Дух Святий платить ціну, живучи в грішній людині. Бог щодня платить ціну: «Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня» (Пс. 67:20). Чому ж ми вирішили, що нам можна не платити? Хто взагалі придумав, що служити Богу треба до тих пір, поки комфортно? Я чула таку версію, якщо в служінні важко, то це вже не Божа воля.
Друзі, служити важко, і це не я вигадала. Подивіться на життя Ісуса, Йому точно не було комфортне.
«Лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити» (Луки 9:58).
Ісус сприймав себе, як мандрівника на землі. Він не «пускав коріння», але вкладав весь Свій час і сили в людей. У Нього було нелегке життя: народ постійно тіснив Його, Він витрачав багато сил на вчення і зцілення.
Коли настав час, Господь відкрито сказав учням про майбутні страждання: «І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне» (Марка 8:31).
Господь, щодня важко працюючи, розумів, що попереду мають відбутися ще більші труднощі, і, проте, Він не зійшов з дистанції, але здолав її до кінця. Згадайте, чого тільки був вартий кривавий піт у Гефсиманії і ганебна смерть на Голгофі.
Служіння завжди пов’язане з труднощами і стражданням. Подивіться, що каже Павло: «…Ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється. Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу, коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме – дочасне, а невидиме – вічне» (2Кор. 4:16-18).
Павло не з чуток знав про страждання на терені служіння, і він не лише був готовий платити ціну, він хотів це робити, «щоб пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його» (Флп. 3:10).
Подивіться ще на деякі висловлювання Павла.
«Навіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині» (1Кор. 4:11-13).
«Нині я радію в стражданнях моїх за вас і поповнюю нестачу у плоті моїй скорбот Христових за Тіло Його, яке є Церква» (Кол. 1:24).
«Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас» (Рим. 8:18).
«Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої» (Діян. 20:24).
«Для мене життя – Христос, і смерть – надбання. Якщо ж життя у плоті дає плід моєму ділу, то не знаю, що обрати». (Флп. 1:21-22).
Ось що про труднощі і страждання в служінні казали Яків і Петро.
«Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім» (Якова 5:10).
«Бог же всякої благодаті, Який покликав нас до вічної слави Своєї у Христі Ісусі, Сам при короткочасному стражданні вашому нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними» (1 Петра 5:10).
А як до труднощів у служінні ставитеся ви? Що для вас є стражданням? Сьогодні нас ніхто не жене, не закриває церкви, ми не збираємося в лісі, як наші діди і, на жаль, ми розучилися платити ціну. Для нас нестерпним стражданням стало встати раніше і прийти в неділю завчасно, витратити на підготовку до служіння трохи більше часу, ніж запланували, послужити у вихідний, не виспатися, не пообідати. І взагалі, будь-яке відхилення від складеного нами плану, викликає тяжкі муки.
Ціна, яку платимо ми з вами, навіть близько не йде в порівняння з ціною, яку заплатив Ісус і Апостоли. Можливо тому в наших церквах кається не так багато людей, як хотілося б. Хтось має заплатити за них. Чи готовий ти, як Павло, присвятити себе на служіння і зазнавати супутні страждання «за Тіло Його, яке є Церква» (Кол. 1:24).
Бог ніколи не обіцяв, що буде легко. Навпаки, Він знав, що буде важко, і що ми можемо не витримати. Тому Він послав найкращого Помічника – Духа Святого.
«Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками» (Діян. 1:8).
Дух Святий готовий наповнити нас силою, але для цього треба не стояти на місці, а йти, служити і не зупинятися, коли приходитимуть труднощі.
