Подробиці подорожі, коротку розповідь про яку ми маємо у віршах Езд. 7:7-9, будуть описані в наступному розділі; отже, ми можемо відразу ж розглянути дозвільний лист царя Ездрі – лист, що давав йому повноваження діяти, визначав мету його місії й надавав із зарічних скарбів царю засоби для виконання його служіння у зв’язку з улаштуванням дому Ієгови.
По-перше, після привітання, котре показує, що Ездра був справжнім свідком серед язичників, цар постановляє: «…щоб кожен, хто в моїм царстві з Ізраїлевого народу, і їхніх священиків, і Левитів з доброї волі бажає йти до Єрусалиму з тобою, нехай іде» (Езд. 7:13). Кір, як видно в розділі 1 книги Ездри, також надав такий привілей; і тепер, після багатьох років, знову Дух Божий діє через царя Артаксеркса заради спасіння Господнього народу. Але ніякого людського примусу не має бути: якщо хтось ішов, то мав іти добровільно; Богові потрібні тільки добровільні слуги. Якщо і є примус, то має виходити тільки від Святого Духа.
Потім (Езд. 7:14-20) ретельно й у подробицях визначається масштаб і цілі місії Ездри. Він був посланий «від царя та семи його дорадників, щоб дослідити про Юдею та про Єрусалим за правом твого Бога, правом, що в руці твоїй» (Езд. 7:14). Далі, Ездра мав узяти на зберігання срібло й золото, котре цар і його радники добровільно пожертвували Богові Ізраїлю, а також те, що буде зібрано в області Вавилонській, разом з добровільними дарунками народу. Все це мало бути витрачене на покупку тварин для жертвопринесення, або як Ездра і його брати самі розпорядяться, «за вподобанням вашого Бога» (Езд. 7:18).
Читач може самостійно зібрати деталі доручення Ездри. Однак його увага може бути спрямована на один або два повчальні моменти. Не можна не помітити, що цей язичницький монарх усе віддає волі Бога, або, якщо говорити точніше, він розпоряджається про те, щоб усе було підлегле цій волі. Може здатися, що, хоча цар і був язичником, він мав повне єднання з цілями Ездри; і якщо подивитися на його сповідування Ієгови як Бога небес (Езд. 7:21,23), цілком імовірно, що благодать відвідала його серце. Так це чи ні, але Артаксеркс ретельно й усіма можливими способами сприяє виконанню місії Ездри й одночасно довіряє Ездрі керування його народом «за мудрістю Бога» (Езд. 7:25).
Нарешті, за непокору закону Бога й закону царя передбачається покарання аж до страти. Тут очевидний урок, що Бог є суверенним у виборі Своїх інструментів і що з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і в людях на землі; і немає нікого, хто міг би противитися Його руці й сказати Йому: «Що Ти зробив?» Ілюстрація цього перебуває в розділі, що розглядається, в тому, що «Артаксеркс, цар над царями» (Езд. 7:12), і «священик Ездра, учитель закону Бога Небесного» (Езд. 7:21), об’єднані для виконання Божих намірів для Його народу й для Його дому в Єрусалимі.
Сам Ездра сповнений благоговіння, споглядаючи чудотворну силу руки свого Бога; бо, записавши лист царя, він підносить хвалу: «Благословенний Господь, Бог наших батьків, що вклав у цареве серце, щоб оздобити дім Господній, що в Єрусалимі, а на мене нахилив милість перед царем та його дорадниками, та всіма хоробрими царевими зверхниками!» (Езд. 7:27-28). Далі додає: «А я зміцнився, бо рука Господа, Бога, була надо мною, і я зібрав провідних людей з Ізраїля, щоб вони пішли зо мною» (Езд. 7:28). У цьому Ездра показав себе справжньою людиною віри. Весь успіх він приписав Богові. Він забув про себе, і для його душі Бог був усе у всьому. У такий спосіб не його прохання (Езд. 7:6) спонукало царя, але саме Бог вклав потрібні думки в серце царя; не вплив Ездри був його рекомендацією перед царем і його князями, але саме Бог виявив йому милість в їхній присутності; не своєю власною силою він зібрав начальників, щоб вони пішли з ним, але саме Бог зміцнював його, поклавши на нього Свою руку.
У всьому цьому Ездра являє разючий приклад для віруючих; і блаженний той, хто, подібно до Ездри, навчився жити в присутності Божій, дивитися поверх дій людей, надіючись на силу, яка керує ними всіма, і приймати все: прихильність або переслідування, допомогу або перешкоди – як від Господа. Ця душа знайшла таємницю досконалого спокою серед сум’яття й безладдя світу, а також перед силою сатани.
