Коли Господь Ісус Христос відправляв 12 учнів на благовістя, Він зокрема сказав: «Той, хто трудиться, достойний нагороди своєї» (Мф. 10:10). І цей біблійний принцип наводить на доволі цікаві, а часом доволі сумні роздуми. Адже виходить, що коли ми отримуємо малу заробітну платню, то це може свідчити про те, що наша робота оцінюються належним чином: скільки зробили – стільки ж заробили, або ж яка якість роботи – така і оплата. Але можливий інший варіант, коли наша заробітна платня не відповідає докладеним зусиллям, нашій кваліфікації чи об’єму виконаної роботи. Не відповідає, звісно, у меншій бік, бо навряд хтось буде стверджувати, що йому платять надто багато (хоча над цим деколи теж варто замислитися).
І зважаючи на це, деколи варто задуматися, що робити в такій ситуації? Хотілося відразу окреслити варіант, який не варто наслідувати: робити свою роботу відповідно до отриманої платні, тобто як платять, так і робимо, не докладаючи для виконання роботи не старань, не натхнення, не зусиль. Хоча, чесно кажучи, цей варіант часом виглядає дуже спокусливо. Куди краще вчинити за біблійною порадою: «Майте добру совість, щоб тим самим, за що лихословлять на вас, як злочинців, були осоромлені ті, які ганьблять ваше добре життя в Христі. Бо коли на те воля Божа, то краще постраждати за добрі діла, ніж за злі» (1Пет. 3:16,17). Тобто краще отримувати малу платню (без жодного перебільшення, такий собі різновид ганьби) за якісно виконану роботу, ніж отримувати малу платню за відповідно виконану роботу, бо в такому разі немає сенсу очікувати Божу нагороду за виявлене терпіння: «Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:9).
І тут мимоволі пригадується сотник Корнилій, «побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові. Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: “Корнилію!” Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: “Що, Господи?” Ангел відповів йому: “Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом» (Діян. 10:2-4). Можна припустити, що Корнилій взагалі не розраховував на якусь там нагороду, а чинив добро (а заразом і молився)… бо по іншому він не міг чинити. І читаєш про нього і стикаєшся протягом життя з подібними людьми… і вже якось не дуже хочеться нарікати на малу оплату праці, на остигле безгрошів’я, а хочеться наслідувати цих людей в їх безкорисному служінні ближнім та Богові.
Принаймні, хочеться до цього прагнути.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Мала платня і нагорода Господня
