Але розпочавши мову про ефективність проповіді Євангелія, не можна оминути увагою людей, які цю проповідь власне відкинули. Що ж чекатиме на них? Про їх майбутню долю каже Спаситель: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений» (Мк. 16:16). Отже, на таких людей, згідно слів Спасителя, чекає майбутній Божий суд.
Загалом Божий суд чекатиме на всіх людей: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). От тільки згідно Одкровення Іоанна Богослова Божих судів буде два, і матимуть вони вигляд… воскресінь: «І побачив я …душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це – перше воскресіння. Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ним смерть друга не має влади» (Одкр. 20:4-6).
А от згадка другого воскресіння: «І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не знайшлось їм місця. І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, й інша книга розкрита, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми. Тоді віддало море мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми. І смерть і пекло ввергнуті в озеро вогненне. Це смерть друга. І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогненне» (Одкр. 20:11-15).
Отже виходить: хтось з людей все ж таки буде судимий, а хтось уникне суду завдяки заступництву Христовому (див. 1Ін. 2:1). І де ж тут справедливість? Найкраще відносно такої «несправедливості» висловився Чарльз Сперджен, якого свого часу іменували «королем проповідників»:
«Хтось вважає несправедливим засудження людини за невіру в Ісуса Христа. Але якщо про це подумати серйозно, то вийде якраз навпаки. Щоб зберегти сили, людина повинна їсти. І ось раптом вам здалося, що поїдання їжі нелюдяне, що десь у сприятливішій кліматичній зоні можна жити і без неї. І ось вам вдалося там прожити якийсь, нехай навіть тривалий час. А потім ви зрозуміли, що якщо не будете їсти, то помрете. Невже ви скажете: «Несправедливо померти тільки тому, що я не вірю в необхідність їжі». А в чому несправедливість? Не їси – вмреш, їси – живеш, так і з вірою. «Віруй і спасешся», не віруй і не спасешся. Що в цьому дивного?..
Уявіть, що прийняли отруту, а лікар пропонує протиотруту:
– Скоро прийміть це, або помрете. Гарантую, ця речовина нейтралізує отруту.
Але ви відмовляєтеся, заявляючи, що не вірите в протиотруту.
– Нехай усе йде як завжди. Я не вживатиму твої ліки. Крім того, я не вірю, що саме ці ліки допомагають при цій хворобі. І більше того, усе це мене не хвилює.
Ви неодмінно помрете. Висновок буде наступним: «Приписи були вірними».
Те саме і відносно Христа. Ви чули Євангеліє, але відкинули його, не побажали слухати старомодних проповідників, замислитися про кров і жертву Христові. У день смерті про вас буде написане наступне: «Самогубство. Знищив свою душу». Ось що каже стара Книга: «Погубив ти себе, Ізраїлю» (Ос. 13:9). Заклинаю тебе, не роби цього».
Але в 19-му столітті люди говорили, писали більш розлого, нині ж прийнято все скорочувати і спрощувати, відповідним чином зробимо і ми, підсумувавши: «Якщо ви відкидаєте Євангеліє Христове, то це ваші труднощі».
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Про Божу «несправедливість»