Можливості
Коли людина приходить на світ, можемо сказати так: «Можливо, проживе вона довгий вік і постаріє. Можливо, розбагатіє. Можливо, буде щаслива. Можливо, буде славна». Саме «можливо». Але не можемо сказати: «Можливо, вона помре». Адже, людина смерти не мине. Певність смерти – це безперечний факт.
Про Патріярхів Старого Завіту читаємо, що Сиф прожив 912 років. Метушалах (Матусаїл) прожив 969 років і по тому помер. Ламех прожив 777 років і тоді помер. Ной прожив 950 років і аж тоді вмер. Хоч як би довго людина не жила, – мусить померти.
Деколи навіть невеликий кров’яний тромб може призвести до смерти за кілька хвилин. Не допоможе ні швидка допомога, ні гелікоптер, ні відділення інтенсивної терапії, ні штучне дихання. Смерть виграє перегони з часом. Щодня бачимо, як життя розпливається нам перед очима. Про це свідчать цвинтарі й лікарні. Знаємо, скажімо, прекрасне обличчя, створене для щастя, любови та радости, однак після автокатастрофи воно цілком спотворене. Правдиве є прислів’я, що «смерть не враховує віку».
Дещо з цього «можливо» здійсниться в житті. Інше не здійсниться ніколи. Все залежить від обставин. Але не роздумуймо, не робім і не живім так, ніби не помремо.
Трагедії
Кожна людина прагне спокійної смерти. Проте не всяк із нас спокійно вмирає, найстрашніша трагічна кончина. Таку смерть можна назвати несподіваною. Приходить у хвилину, коли людина її аж ніяк не чекає і не думає про неї. Під час трагічної кончини людина може бути в будь-яких життєвих ситуаціях, але не на смертному ложі.
Чому стаються трагедії? Відповідь не є легка. Деколи людина порушить закон і мусить померти. – Так часто помирають водії на дорогах. Інколи закон природи, який служить людині, бере участь і в її смерті. Наприклад, закон сили очевидний на залізниці, проте якщо на колії лежить людина, вона не може поїзд зупинити, бо слабша за нього. Закон сили в цей час сповнюється трагічно.
Сказати, що Бог трагічної смерти бажає, – безглуздо. Мудро повчитися, що трагічна кончина одних є закликом до готовости для інших. Ісус це сказав якось Своїм слухачам: «Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:4-5).
Покаяння
Хтось увечері ляже на нічний відпочинок, а вранці вже не прокинеться. Помер. Тому до вечірньої молитви мала би належати й думка про нашу смерть. Не охоплена страхом, що вже ніколи не пробудимося, але сповнена жалю за скоєні гріхи. У християнській термінології є поняття «іспит совісти». Молячись кожного вечора, християнин мав би роздумувати над ділами, які вдень учинив.
Кожний день є багатий на різні події. Не все, що ми пережили, зробили й сказали, було згідне з життям істинного християнина. Напевно, нам не до снаги вранці собі сказати: «Сьогодні не зроблю жодного злого вчинку». Можемо, проте, дати собі постанову з просьбою, аби Бог нам під час цілого дня помагав. Якщо ж людина чутлива, то ввечері завважує, що протягом дня не завжди співпрацювала з Богом, і згадає декотрі моменти з пережитого дня, коли, можливо, була наповнена пихою, гнівом або егоїзмом, обманювала і зводила наклепи, ображалася і бажала комусь зла.
Бог нам не хоче кожного вечора казати: «Сьогодні ти знову не сповнив того, що вранці обіцяв!» Бог бажає кожного вечора поблагословити наші добрі діла і простити злі. Він дає нам завжди нову нагоду до нового дня. Робить це й тому, що нас, можливо, в якусь ніч покличе до Себе. Ми, мабуть, не вміємо собі цього добре уявити, але буде це та найкраща ніч, коли вранці «пробудимося» в небі. Приготовляймося на ту ніч кожного вечора з розкаянням у душі над скоєними гріхами.
Омана
Чому ми думаємо, що помремо аж у старості? Чи нам про це хтось при колисці сказав? Щоправда, живемо з людського досвіду, що людина здебільшого вмирає в похилому віці, але це не стосується кожного. Зрештою, вже від хвилини народження людина є досить стара, аби могти померти.
Особливо сьогоднішній час нам вказує, що довгого життя ніхто не гарантує. Парафіяльні метрики померлих вказують на непропорційність між смертністю в старому й молодому віці. На одну смерть старої людини припадає декілька смертей молодих. Сьогоднішня людина є носієм не здоров’я, а хвороб. Сьогодні людина здорова, а завтра їй лікар скаже, що вона невиліковно хвора. Зранку встане і йде на роботу, а по обіді вже дзвони оголошують, що померла. Ввечері тисячі людей ідуть спати, а вранці вже не всі встануть. Слова Ісуса: «Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!», – ніколи не були так актуальні, як тепер.
