Йона був сином Аміттії. Переказ свідчить, що в дитинстві він тяжко захворів і мало не помер, але на його шляху з’явився пророк Ілля, який повернув Йону до життя. Усвідомлюючи це, хлопчик зростав глибоко побожним.
Коли Йона виріс і став зрілим чоловіком, Бог обрав його Своїм пророком. А сталося це так.
У місті Єрусалимі більшість людей нешанобливо ставилися до храму і Божих заповідей. Якось серед ночі Йону розбудив голос, який закликав його: «Іди в Єрусалим! Оголоси людям: якщо вони не схаменуться, у місто прийде нещастя. Воно загине!»
Йона слухняно пішов в Єрусалим. На площах міста і на дворі храму він полум’яно повторив застереження Господа.
Жителі злякалися. Вони замкнулися в собі, багато хто почав каятися. Вони знову почали дотримуватися заповідей і просити Бога про милість і прощення.
І ось, Господь змінив Свій гнів на милість, таким чином нещаслива доля оминула Єрусалим. Містяни ж вирішили, що лихо оминуло Єрусалим просто так, а пророцтво Йони було нікчемним.
Відтоді вони прозвали Йону «фальшивим пророком», і це змусило Йону страждати. Йому хотілося піти з країни, щоб уникнути людських глузувань.
Але одного разу серед ночі він знову почув той самий голос. Голос звелів: «Встань, Йоно, і йди в Ніневію, врятуй велике місто ассирійців. Оголоси про їхню загибель, бо їх злодіяння волають до неба!»
Це веління завдало Йоні ще більших страждань і породило нові сумніви. Він гадав: «Невже зі мною станеться те саме, що в Єрусалимі? Якщо жителі Ніневії після моєї проповіді так само покаються, і їхнє місто не згине, то мене знову будуть називати брехливим пророком!»
Йона задумався, як би йому ухилитися від виконання Божого веління. Він утік до приморського міста Йоппії й задумав сісти там на корабель і поплисти на ньому на край світу. У порту він підійшов до першого зустрічного вітрильника й запитав капітана: «Візьмете мене із собою?»
Капітан корабля, який якраз збирався в далеке плавання до Таршішу сказав: «Ми пливемо дуже далеко, майже на край світу!», на що Йона йому відповів: «Це якраз туди, куди мені потрібно!»
Він заплатив гроші, і його взяли на корабель.
Пасажирами виявилися люди з різних країн, тому трималися вони осібно. Не минуло й дня після відплиття, як піднявся жахливий шторм. Мандрівники звернулися до своїх богів з благаннями про порятунок життя. А Йона вмостився в глибині корабля і глибоко заснув. Капітанові насилу вдалося його відшукати. Він розштовхав Йону й закричав до нього: «Ми там нагорі з жахом теліпаємося між життям і смертю, а ти спокійно спиш! Ти ж єврей! Твій Бог має бути могутнім. Встань і приклич Його, щоб Він нас порятував!»
Але Йоні щойно наснився дивний сон. Він відповів: «Киньте мене в море – і хвилі відразу вляжуться!»
Моряка це здивувало, але він переказав ці слова іншим. Усі подумали, що від шторму у єврея затьмарився розум, і не захотіли робити з ним цього. Люди кидали в море різні предмети і товари, намагаючись полегшити корабель. Вони намагалися спрямувати корабель до берега, але штормовий вітер і хвилі знову й знову відносили його у відкрите море. Дерев’яний корпус корабля тріщав по швах. Моряки впали у відчай. Тоді з’явився Йона й прокричав: «Шторм налетів через мене, бо я знехтував словом Божим. Киньте мене в море – і шторм припиниться!»
Вирішили перевірити. Йону схопили й обережно опустили в воду тільки його ноги. Шум вітру трохи вщух. Коли Йону підняли на корабель, вітер знову посилився, а з води виринула величезна риба. Хвилі погрожували поглинути корабель. Тоді Йону кинули в розбурхане море – і шторм умить припинився.
