Лише на третій вечір, відпочивши після нелегкого шляху, Неємія зібрався із силами, щоб верхи на коні повністю оглянути стіни Єрусалиму. Він не впізнавав місто. Серце щеміло, але в Неємії зміцнювалася воля до того, щоб заново відбудувати зруйновані стіни. Зібравши разом священиків, знатних і бідних жителів міста, він сказав:
«Усі ви знаєте, в якому тяжкому стані знаходиться наше місто. Над нами сміються сусідні народи: ми вразливі, бо живемо нарозхрист. Давайте зберемо всі наші сили, відновимо стіни міста і поставимо ворота. Вавилонський цар підтримав моє прохання. Він пообіцяв дати нам для будівництва стільки дерева, скільки знадобиться. Залишилося попрацювати, щоб власними силами повернути Єрусалиму колишню велич. Зробити його гідним містом, обраним Богом для свого храму! Рука Божа буде прихильно вести нас. Бог буде з нами!»
Слова Неємії запалили серця людей. Усі з небувалою ретельністю взялися до роботи. День за днем кипіла робота. Проломи в стінах помітно зменшувалися.
Ще не встигли поставити перші ворота, як ворог дав про себе знати. Вожді сусідніх племен – хоронітов і амонітів – домовилися між собою всіляко перешкоджати відновлювальним роботам. Часто вечорами або вночі до Єрусалиму підкрадалися розбійницькі зграї. Вони руйнували все, що було побудовано за день.
Тоді жителі вирішили, що удень буде працювати тільки половина населення. Друга половина буде охороняти місто від розбійників. Озброївшись списами, луками і стрілами, ті, кому довелося стати воїнами, несли варту, захищаючи вже створене. Навіть носії постійно тримали за поясом ножі та мечі. Повсюди на стінах були виставлені вартові-сурмачі. Якщо вони помічали, що далеко видніється зграя нападників, то відразу ж сурмили тривогу, чим відлякували ворогів і змушували їх до втечі. Так працювали всі жителі. Одні – від зорі до зорі. Другі захищали їх працю вночі.
Нарешті, настав день, коли були закладені всі проломи в стінах. Залишилося поставити тільки нові ворота.
Неємія завжди знаходився серед людей на будівництві. Завжди все помічав, був на сторожі порядку. У народі з любов’ю і повагою ставилися до нього. Усі тільки й говорили про те, що приклад Неємії додає сили і мужності і його поява в місті надихнула всіх.
Але ворог не дрімав. Він задумав нову хитрість. Вожді сусідніх племен вирішили: «Якщо ми схопимо цього Неємію і вб’ємо, то народ, позбувшись свого лідера, розгубиться і ми легко зможемо його зломити!»
Бажаючи заманити Неємію, вони прислали йому через своїх посланців запрошення в гості: ніби всім потрібно зустрітися, щоб налагодити добросусідські відносини. Але Неємія розгадав підступний задум недоброзичливців і відповів, що в нього немає часу і він не може дозволити собі відлучитися навіть на день з Єрусалиму.
Він і справді поспішав закінчити роботи по зміцненню підступів до міста. І ось настав довгоочікуваний день. Надійні ворота були встановлені. Нарешті, невеликою кількістю сторожі на постах можна було забезпечити місту нічний спокій. З цього приводу Неємія влаштував велике свято. Священик Ездра прочитав перед усім народом закон Мойсея. Зеленими гілками жителі прикрасили свої будинки, міські ворота і храм. Це свято назвали Святом Кучок. Звідусіль лунала музика. Народ заслужено відпочивав – співав і танцював. Так завдяки Неємії в народі, що пережив стільки випробувань, оселилася надія на краще життя. Усі дали урочисту клятву надалі йти Божим шляхом.
