Коли помирає черговий негідник, то багато людей починає зловтішатися, ставлячи питання: що ж він (вона) будуть казати Богу (чи як варіація: святому Петру, ангелові), коли потраплять у потойбічний світ? Ці втішання зрозуміти цілком можна, особливо у світлі щоденних трагічних подій, але хотілося б нагадати, передусім собі, що «всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). Зверніть увагу, що всім, а не якомусь окремому негіднику.
Зважаючи на це, добре пам’ятати, що «кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Рим. 14:12). А от це пам’ятати взагалі мало хто бажає, куди легше задаватися питаннями: Що вони відповідатимуть Богові (св. Петру, ангелові) за свої вчинки, які вони коїли на землі? Звісно легше, адже не нам доведеться відповідати за все те, що вони накоїли у своєму житті. Проте вже нам доведеться відповідати за власні вчинки. Навіть ті, про які ми давно забули, на які не зважали і про наслідки яких навіть не здогадувалися. Що тоді будемо казати?
Чесно кажучи, про це навіть згадувати не хочеться, вже не кажучи про те, щоб почати думати про наслідки наших справ, за які нам доведеться рано чи пізно давати звіт Богові… І не треба тішити себе ілюзіями, що ми вже не такі «погані», як ті «негідники» та «поганці», адже Бог буде судити кожного, а не порівнювати між собою. І в Бога Своя шкала цінностей за якою Він судитиме нас, а зовсім не людська, у кожного персональна, за якою ми звикли оцінювати власні вчинки…
І зважаючи на ці реалії, стає якось байдуже, що саме буде казати той чи інший негідник на суді Божому. У Біблії і так сказано, що «ділами закону не виправдається ніяка плоть» (Гал. 2:16), і то, тут йде мова про тих людей, які намагалися протягом земного життя догодити Богові дотриманням Його святих заповідей, про тих же, хто відкидав закон Божий, мова взагалі не йде, з їхньою посмертною долею і так зрозуміло: на них чекає прокляття і вічний вогонь геєнський (і хай люди не тішать себе, що це ніби лише метафора).
Так що зважаючи на це все, не дуже хочеться цікавитися посмертною долею чергового негідника, що відійшов у «той» світ. Куди краще задуматися над власним життям, власними вчинками (і їх наслідками), і постійно благати про милосердя Господнє, щоб не виявитися осоромленим на Божому суді. І якщо плекати в собі такі почуття, стане, чесно кажучи, якось байдуже, що говоритимуть на свій захист (чи говоритимуть взагалі) люди, які відповідного часу предстануть перед лицем Господнім.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Перед лицем Господнім
