«О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого!» (Пс. 138:19), – певно, багато людей, малознайомих з Біблією, здивувалися б тому факту, що ці слова належить біблійному герою віри, царю Давиду, якого власне сам Господь поставив на царство над народом Ізраїлевим. І в декого може виникнути такий собі дисонанс: як Господь може ставити таких людей над Своїм обраним народом, як таку людину Біблія може ставити нам у приклад?
Але це ще не все, адже Давид не тільки просив Бога, щоб Він знищив нечестивого, Давид власноруч чимало убив людей, а також провадив війни! А тут деяких людей непокоїть, що він просить знищити якогось там нечестивого! Знаєте, це взагалі дрібниця!
Взагалі Псалми, фактично духовний здобуток царя Давида, просто переповнені прокляттями. От, наприклад, деякі з них:
- «Зломи силу нечестивого й лукавого». (Псалом 9:36)
- «Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх». (Псалом 34:6)
- «Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали» (Псалом 139:11)
- «Нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло». (Псалом 30:18)
- «Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця» (Псалом 57:9)
- «Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни» (Псалом 68:24)
- «Діти його хай будуть сиротами і дружина його – вдовою. Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх» (Псалом 108:9-10).
Взагалі, 108-й Псалом можна наводити в повному обсязі, бо він буквально просякнутий ненавистю до ворогів, але і цих двох віршів цілком достатньо. Отже, що маємо в підсумку?
Біблія – це дуже правдива книга, а зовсім не збірка цікавих історій на ніч (втім, там є і такі історії, але їх явна меншість). Біблійні герої – це цілком живі люди, які прямолінійні перед Богом, а не якісь вигадані болванчики, якими так полюбляють милуватися люди, для яких Біблія – це збірка цікавих історій на ніч, і не більше того. І, найголовніше, Бог цілком серйозно сприймає такі заклики-молитви, і не карає прохача за начебто не дуже толерантне ставлення до кривдників: особистих чи твого народу.
Але багато людей не хочуть цього приймати (сприймати?), і починають вигадувати усілякі виправдання (пояснення) Бога, Давида і всіх людей, які зверталися до Бога за справедливим поводженням до себе, свого оточення, народу. А дехто просто не хоче цього приймати, вигадуючи собі такого собі милого і бездіяльного «боженьку», який і «мухи не скривдить», вже не кажучи про покарання нечестивого. Добре, що Бог Біблії не такий, адже без Божого покарання життя на світі було б нестерпним. Зокрема для тих, хто Його таким не хоче бачити.
Автор: Михайло Лукін
