У пору, коли Юдеєю правив цар Йоаким, зав’язалася дружба з єгипетським фараоном. Хоча Йоаким старався не так для мирного існування свого народу, як дбав лише про те, щоб зробити свої палаци ще розкішнішими. Хотів, щоб вони виглядали до пари єгипетським. На багатьох височинах і в багатьох долинах знову почулися заклики до язичницьких богів. Пророк Єремія виступав проти цього.
Він, звертаючись до народу, говорив: «Сліпі! Навіщо ви служите чужим ідолам? Бог миру з вами тільки тоді, коли віруєш в істинного Бога. Ідолів створюють сокирою з дерева. Їх прикрашають сріблом і золотом, їх зміцнюють цвяхами і молотком, щоб вони не похитнулися. Вони подібні до пугала на полі. Вони не можуть говорити. Їх змушені носити на руках, бо вони не можуть ходити. Але Господь – Бог живий! Від Його гніву тремтить земля. З великою мудрістю Він створив її».
Неподалік від Єрусалиму з’явилося місце, найбільш опоганене служінням ідолам. Ним стала долина, що належить синам Енномовим. Тут стояли жертовники Молоха, на яких приносили в жертву маленьких дітей. Камені жертовників були липкими від людської крові. Одного разу, коли там збиралися вчинити подібне жертвопринесення, з’явився Єремія зі жменькою вірних друзів. Вони принесли з собою великий глиняний глек. Коли вони наблизилися до жертовника Молоха, Єремія піднявся на узвишшя. Його друзі підняли над головами глиняний глек.
З цікавістю їх оточили люди і почали розпитувати: «Що тут відбувається?»
Єремія відповів: «Жителі Єрусалиму, почуйте слово Господа! Біда прийшла до вас, бо ви заплямували це місце кров’ю невинних немовлят! Так само, як цей глечик зараз розпадеться на тисячі черепків, так буде зруйнований і Єрусалим!»
Єремія схопив глек і розбив його на жертовнику Молоха.
Надзвичайне збудження охопило натовп. Але ніхто не наважився навіть пальцем зачепити пророка.
Після цього Єремія вирушив до Єрусалиму. Він увійшов на подвір’я храму і прилюдно голосно повторив пророцтво про неминучу загибель Єрусалиму. Це розлютило верховного доглядача храму. Він наказав негайно заарештувати Єремію.
Біля одних з міських воріт Єремію прив’язали до дерев’яного стовпа і залишили на посміховисько людям.
Коли на наступний день Єремію відпустили, він змушений був покинути місто. Божественне пророцтво він продиктував своєму другові Варуху, котре той дослівно записав на пергаменті.
З цим пергаментним сувоєм Варух з’явився в Єрусалим. Він розгортав його на великих площах і читав пророцтво гучним голосом, поки царські слуги не відібрали в нього сувій. Так сувій потрапив до рук царя Йоакима. Час був зимовий, холодний. Коли принесли сувій, цар грівся біля вогню. Канцлеру звеліли читати слова Єремії вголос. Але цар не побажав дослухати їх до кінця. Він розірвав пергамент на дрібні шматочки і пожбурив їх у полум’я.
Незабаром цар Йоаким помер мученицькою смертю. Однак і його спадкоємець, цар Седекія, теж не хотів слухати слів Єремії.
