Єремія знову і знову звертався до народу, попереджаючи про небезпеку, що насувається. Він невпинно повторював, що Єрусалим незабаром буде зруйнований. Він пророкував: «Ті, хто залишаться в цьому місті, загинуть або від меча, або від голоду, або від хвороб. Хто здасться в полон халдеям, зможе врятувати своє життя. Однак місто неминуче впаде і опиниться під владою вавилонського царя».
Тоді князі, порадившись між собою, вирішили запропонувати царю Седекії наступне: «Єремія небезпечний. Наші воїни від його похмурих пророцтв падають на дусі. Він сіє паніку в народі. Його потрібно вбити». Седекія не зміг відмовити могутнім князям і змушений був відповісти їм: «Я віддаю його в ваші руки!» Єремію схопили. Розправа з безневинним сталася на очах у палацової варти. Проповідника на мотузці опустили у величезну яму, яка віддавна служила зливостоком. Припускали, що пророк потоне в брудній дощовій воді і ніхто про це не дізнається. Але в ямі, на щастя, було лише трохи рідкої багнюки.
Один високопоставлений царський слуга, який чув тільки хороше про Єремію, дізнавшись про те, що сталося, поспішив до царя. Його мова була проникливою: «О великий царю, можливо, ти не знаєш про ті неподобства, які кояться в твоєму палаці. Князі дуже кепсько обійшлися з Єремією. Він лежить у багнюці на дні ями біля самих стін твого царського дому. Твої вартові погрожують йому голодною смертю. Подумай, о царю, чи справедливо чинити подібне злочинство над Божим людиною!» Тоді Седекія звелів: «Візьми із собою трьох людей і витягни пророка, поки він ще не зовсім охляв. Приведи його до мене через таємні двері. Я хочу з ним говорити».
Високопоставлений слуга взяв із собою помічників. Вони опустили мотузку в яму і попросили Єремію міцно обв’язатися нею.
Він ще мав до снаги це зробити. Так він знову опинився нагорі. Після того як Єремію відмили і переодягли в чистий одяг, той же слуга відвів його до царя Седекії. Седекія запитав Єремію: «Що буде з Єрусалимом? Не приховуй від мене нічого! Кажи всю правду!»
Єремія відповів: «О царю, якщо я скажу тобі все, ти накажеш мене стратити. Якщо я дам тобі пораду, то ти все одно знехтуєш нею». Цареві нічого не залишалося, як дати клятву: «Обіцяю: я не заподію тобі зла і не віддам до рук людей, спраглих твоєї смерті». Тоді Єремія заговорив: «Мені відкрилася неприємна істина: якщо ти добровільно визнаєш зверхність вавилонського царя, то мало того, що уникнеш смерті, але й убережеш від спалення це місто. Однак якщо цього не зробиш, Єрусалим буде зруйнований, і ти загинеш».
На цих словах царя охопив жах. Він вигукнув: «Ніхто не має дізнатися про нашу розмову. Якщо ж до князів дійдуть чутки, що ми зустрічалися, і вони запитають, про що ти говорив з царем, скажи, що просив дозволу залишитися при палаці».
Єремія дав обіцянку відповідати всім, як завгодно царю. Він змушений був ще деякий час залишатися на подвір’ї в’язниці, тому що Божий голос наказав йому винести ковчег заповіту з храму до приходу халдеїв.
