У ті часи, коли полонені ізраїльтяни страждали на чужині в Ассирійському царстві, в Єрусалимі владарював добрий цар Єзекія. Його другом і вчителем був пророк Божий Ісая. Єзекія усвідомлював причину ослаблення духу свого народу на півночі: народ Ізраїлю знехтував вірою своїх батьків. Він впустив у свої душі чужих ідолів. Саме ця обставина допомогла ассирійскому царю Енемесару перемогти роз’єднаний народ і повести його в полон. Тільки після поразки ізраїльтян з’явився пророк Ісая. Він зміг переконати царя Єзекію, що той спроможний звільнити країну Юдеї від служіння ідолам. Єзекія наказав зруйнувати чужі жертовники на горах, у лісах і під деревами. Ісая ж проповідував народу справжню віру батьків. Його справа була не з легких, тому що люди звикли, їм подобалися язичницькі звичаї. Ісая говорив:
«Якщо народ Юдеї вибере вірний шлях, йому більше не доведеться боятися ассирійців».
Провісником правоти його слів стала смерть царя Ассирії Енемессара. Престол зайняв старший син Сеннахирим. Він і до отримання спадщини вороже дивився на Єрусалим. Мріяв:
«Коли я стану царем, то завоюю всю цю країну з її багатим містом. Зміг же мій батько заволодіти північним ізраїльським царством. В Єрусалимському храмі і в царському палаці зберігається безліч срібних і золотих скарбів. Я заволодію ними і підпорядкую собі Юдею!».
Сеннахирим, погрожуючи Юдеї війною, зажадав у царя Єзекії коштовності. Цар Єзекія, будучи людиною мирною, вирішив так: «Віддам йому золото й срібло, аби не порушувати спокійне життя мого народу». Однак Сеннахирим, отримавши багатство Ізраїлю, не заспокоївся. Його немов зсередини точив дракон жадібності. Він хотів більшого – всю країну з містом Єрусалим. Єзекія відправив послів до пророка Ісаї за порадою. Той у глибокій молитві звернувся до Бога. Посланцям ж царя він передав наступне:
«Скажіть вашому царю, що не варто боятися ассирійців. Бог буде на нашому боці. Він буде з нами і з Єрусалимом». Повернувшись, посланці передали слово в слово відповідь пророка. Але в цей же час цар Сеннахирим не дрімав. Він зібрав велике військо. З ним він підійшов до Єрусалиму і став табором на полі неподалік. У глибокій молитві очікував Єзекія наближається ворога. Усі ворота в місті за його наказом були замкнені. Високі стіни, що оточують місто, виглядали надійними й міцними. Тому величезне військо ассирійців не наважився атакувати місто, а взяло його в облогу. Ворог сподівався заморити жителів Єрусалима голодом і спрагою. Але одного разу серед ночі почувся незвичайний гуркіт грому. З жахом спостерігали ассирійські воїни, як вогняна хмара, не зрозуміло звідки виникла над містом, розкидала іскри полум’я. Від обложеного міста вони, немов стріли, мчали в різні боки. У таборі загарбників почалася паніка. Одні тікали на збожеволілих конях. Інші замертво падали на землю від страху. Сеннахириму і його воєначальникам вдалося втекти. Військовий похід ассирійців закінчився ганьбою. Незабаром після цієї невдачі Сеннахирима спіткала зла доля: його вбили свої ж. На ранок після ганебної втечі ассирійців пророк Ісая та цар Єзекія звернулися до народу: «Дякуйте Господові, Який врятував вас, створивши диво Своєю владою».
