Прокляття… А чи знаєте, що проголошувати прокляття люди можуть і на самих себе? З подібним випадком ми стикаємося в Книзі Діянь: «Деякі юдеї, порадившись, поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла. Було їх понад сорок, що поклялися. Вони, прийшовши до первосвящеників і старійшин, сказали: Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла…» (23:12-14). З подальшого перебігу подій ми дізнаємося, що їх задум не вдався, а клятва залишилась… Ясна річ, що такі люди завжди зможуть обійти клятву, знайти «раціональне» пояснення її скасуванню, але… якщо людина заприсяглася святим Ім’ям Господнім, тоді її вчинок підпадає під порушення Божої Заповіді з усіма відповідними наслідками: «Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно» (Вих. 20:7). І чомусь здається, що ці змовники, які намірилися вбити Павла, явно згадували Ім’я Господнє… Ну, а як же, на «святе», «угодне» Богу діло йдуть… принаймні так гадають багато людей, які переплутали політику чи фінанси (чи те і друге) з тим, чому учить Біблія.
Але є ще один вид прокляття, можливо, не такий явний, яким люд примудряється проклясти власне себе: це нарікання на Бога та на власне оточення. Відразу слід сказати, це не стосується випадків, коли людину дійсно її оточення чимось скривдило, і вона скаржиться на це Богові, як, наприклад, це робив Давид: «Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені. Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї» (Пс. 69:2-4). Людину скривдили, погрожують їй, і вона закликає на допомогу Бога, тут усе зрозуміло, а коли людина постійно скаржиться на власне оточення не в силу якихось причин, а просто в силу звички… Тоді що? Тут в її житті починає діяти біблійний принцип: «Якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:2). Тобто, звикли бачити все в негативному світлі? Негатив і далі оточуватиме вас, як то мовиться, «за вірою вашою нехай буде вам» (Мф. 9:29).
Це стосовно незаслужених нарікань на оточення, а що відносно нарікань на Бога Живого? Подібні нарікання виникають у випадку відсутності вдячності Богу, а коли в людини немає цієї вдячності, коли вона не бачить благодіянь Божих – це є справжнє прокляття.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Прокляття на власну голову…
