Отже, що таке прокляття? Це особливі проголошення, заклинання, які викликають нещастя, хворобу або приносять збиток. Ритуали, пов’язані з накладенням прокляття, можна зустріти в культурах і релігіях по всьому світу. Незнаючі Бога люди часто звертаються до різних магів, жерців, чаклунів і навіть до служителів Божих для того, що проклясти когось або зняти з себе прокляття, «пристріт». У Біблії ми читаємо схожу історію про те, як Валак, цар моавитян, звертається до духовного авторитета свого часу, Валаама: «І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною; отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий» (Числа 22:5,6).
Грецький філософ Платон у своїй книзі «Держава» описує звичайну практику свого часу: «Якщо хтось хоче завдати шкоди ворогу, то за невелику плату вони (чаклуни) спричиняють збиток як добрій, так і злій людині, призвавши богів служити їх цілям за допомогою заклинань і проклять».
Те, що описує старогрецький філософ, існує і понині в усіх країнах світу. Тобто прокляття за гроші можуть проголосити люди, які обрали своєю «роботою» чаклунство, магію. При цьому в ритуалах можуть використовуватися предмети, які народ може асоціювати з вірою в Бога – ікони, хрестики, свічки. Можуть проголошуватися як би молитви, що з легкістю вводить людину в оману відносно природи сили, що закликається для здійснення того, навіщо людина звернулася до чаклуна. Багато хто щиро гадає, що подібного роду діяльність носить біблійний характер і не є гріховною, що абсолютно не відповідає дійсності. Подивимося, що в Біблії говорить Бог про подібного роду діяльність:
«Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці: не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун, чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих; бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це» (Втор. 18:9-12).
Треба сказати, що проклясти може не лише чаклун. Всяке недобре проголошення, спрямоване на когось, кому той, хто вимовляє, бажає зла, може бути прокляттям. Багато людей не усвідомлюють, що вони роблять, коли проголошують комусь смерть, хворобу чи біду. Проблеми багатьох людей пов’язані з тим, що хтось колись, нещодавно або досить давно, їх прокляв.
Взагалі, життя будь-якої людини, яка не знає Бога, таке, що рано чи пізно її справи, поведінка або слова призводять до початку дії якогось прокляття. Хто з нас може сказати, що не грішив? У кого не було конфліктів, де б він був не правий і міг дати привід сказати щось нехороше відносно себе? Причому, я не кажу, що хто кляне, чинить правильно. Але, якби не було основи, не було б і прокляття. Подивіться, що написано в Книзі Притч: «Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться» (Пр. 26:2).
Можна не боятися прокляття, якщо воно вимовлене відносно людини, яка не дала для цього приводу. Але хто з тих, хто живе поза союзом зі Святим Богом, сам по собі настільки святий, що може бути упевнений у власній непогрішності і в тому, що ніколи і нікому не давав приводу? У Писанні сказано, що «всі згрішили» (Рим. 3:23).
Варто також додати, що прокляття можна дістати навіть без того, щоб хтось тебе спеціально прокляв. Слово «прокляття» є похідним від слова «клятва». Якщо людина присягнулася і потім порушила свою клятву, на неї може обрушитися прокляття цієї порушеної клятви. Можливо тому Христос закликає не присягатися взагалі, щоб потім не потрапляти під прокляття власних клятв?
Ізраїль перебував з Богом у договірних стосунках і Всевишній неодноразово попереджає Свій народ про те, що у випадку порушення договору з Богом вони будуть прокляті тим же Словом, яким можуть постійно благословлятися, якщо його дотримуватимуть. І ми бачимо, як потім у точності виконувалися Божі пророцтва, як відносно благословень, так і відносно проклять у житті народу Божого. Приклади з минулого учать нас тому, що треба серйозно ставитися до того, що ми обіцяємо Богові: «Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: “це – помилка!” Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх?» (Еккл. 5:3-5).
Яку в цьому плані перевагу мають вірні? Велику, слід сказати, перевагу. По-перше, з того моменту, коли людина прийняла Ісуса з Назарету, як Спасителя і Господа свого нового життя, в очах Всевишнього вона є абсолютно новим творінням, що не несе провину за гріхи минулого.
«Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: “Проклятий усякий, хто висить на дереві”)» (Гал 3:13).
Іншими словами, Христос на Себе прийняв руйнівну, вбиваючу дію всякого прокляття, які своїми справами «заробив» не Він, а ми з вами. «Покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53:5) – це означає, що прокляття втратило силу відносно тих, хто прийняв жертву Месії, і вони зцілилися від того, що раніше було присутнім в їх житті через прокляття. Йдеться про всілякі «хвороби» нашого мислення, «хвороби» в сімейних стосунках, «хвороби», пов’язані з роботою, з пошуком свого місця в житті і т. ін.
По-друге, людина, яка прийняла Панування Всевишнього разом з ним приймає і Його Батьківство. Бог поширює Свій покрив на вірного. Дивіться, що написано в 90-му псалмі: «Бо ти сказав: “Господь – надія моя”, і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх» (Пс. 90:9-11).
І, по-третє, життя з Богом має на увазі зростання в істині. Людина поступово все більше починає мислити і діяти у відповідності з Божою волею. Нечестя помирає, а замість нього зростає благочестя. Пам’ятаєте, що «незаслужене прокляття не збудеться»? Якщо до присвячення свого життя Богові ти не міг не заслужити прокляття, то через якийсь час після покаяння прокляттю вже нема за що зачепитися в тобі. Із цього приводу Слово каже: «Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє» (Пр. 3:33).
Автор: Михайло Самсонов
